Майстер тіней
Хрускіт подушки після прання обертає думки навколо сонця.
Колись це була лампочка. Вона давала життя так само, як і молоко.
Леви й тигри м'яко роздирають пальці рук у барвистому лісі.
Це ти переводиш погляд на килим, торкаєшся його долонею, щоб затулити очі чудовиськам, які полюють на синіх птахів.
Гонитва тіней на сухій землі припиняється восени.
Мурашки не знають правил, тому не бояться гри.
Синій птах тепер - це ти.
Ти звільнив його й ручками створюєш тінь його крил на землі.
Білі озерця повінню розтікаються навсібіч.
Причинами пишуть зморшки тобі на обличчі.
Це зенітна гармата небес тобі мститься за тих, кого не врятував.
Затуляєш очі долонею, щоб добре й чітко бачити дороги, естакади й мости над світлом.
Чорна людина стоїть навпроти тебе.
Стежить за тобою, біжить по твоїх слідах.
Дотепний, чудовий, виплеканий еволюцією, високоякісний програвач думок підказує висновок:
Синій птах помер. Тепер ти носиш у собі мертву ілюзію щастя. Шепоче: "Народи її, щоб хтось повторив твій шлях".
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!