Боюсь

Я боюся признати, що я - не та..

Так, це правда.. мене трясе..

Хоч яка б не була я золота -

Але все ще є варіант «не те»

В голові розумію, що я баласт

Серце ж прагне тепла і планету мрій.

Ангел мій нізащо мене не здасть -

Хоч вмиратиму тихо в кімнаті пустій.

В тебе десятки вартих доріг

Кожна з яких приведе у рай.

А мене ти не впустиш на свій поріг

Я для тебе давно стала «вибач.

прощай»

Незамінних замінять. Вірних зітруть.

Я чужа. І ти вирок не мій.

Мені страшно признати

« мене не ждуть » ..

Не доповню я образ твій.

Я піду. Не залишу ні краплі сліз

Хоч і важко це все прийняти.

Німим листом надішлю ескіз.

Збережи. Я боюсь прощатись.