Минуле

У відтінках цих барвистих

Гарних, темних та безчистих

Стиха осінь загукала

Про свій біль цей неминучий

Що на серці, на душі

І розкинулась в пісні

Болю й відчаю та бід

Та й розчулилася швидко

Та й розкинула те листя

По всім паркам та лісам

Щоб всі спогади порвати

Та забути це все враз

Щоб своє життя колишнє

Незбагненне повсякчас

Вже нігде не споминать