Veiðimanns val

Veiðimanns val

Враховуй вагу кожного кроку,

забудь про стандарти

та просто блукай.

Провались у мелодії

лісів, що оточують,

думок мільярдів —

і всі через край.

Кілометри часів у думках

вже пройшов,

лишив знак на деревах,

на шляху — залишки гілля.

У полювання вклав своє серце —

вірно здобич знайдеш.

Стріли омиті сльозами,

повітря — подихом січня.

Шукаєш слід, обережно

заховав свої наміри,

маскуючи запах

у напівхолодних тонах.

Ти натрапиш на неї,

повз стежками хижими.

Пробирайся все тихше —

з тишею на губах.

Прицілься уважно,

не пропускаючи подиху.

Вдивляйся у всю

її глибину.

Світ миттю зупиниться,

дощ сховає у сутінках,

і постріл, мов маревом,

огорне радість сну.

Тепер можеш йти,

ламай гілки вже впевнено.

В її залишках погляду

життя не знайдеш.

І вона вже не встане,

мрії — стрілою поховані.

Ти назвав це успішним,

полюванню кінець.

Але ось де питання:

твій намір став викликом.

Шлях цей вже подолано,

опанував ремесло.

Тепер усе розумієш:

цей постріл став вироком.

Життя

ти самотнє

забрати

прийшов.

Septimental 2025