осінь пахне

Осінь пахне листям палим,

грибами, димом з димарів,

зізнанням моїм невдалим

та купой інших почуттів.

Осінь пахне смутком навіть,

коли в грудях моїх щемить.

Сонце щоки мої бавить:

«Хоча б думки твої зігріть!»

Вітер гладить по волоссю:

«Ти забудь, що знову осінь,

що щось знову не вдалося,

літо все тобі ісправить.

Сьогодні жовтії думки,

прозорі сльози на руках.

Йому то навіть не втямки,

що він застряг в твоїх грудях».