Побачення
000133
У чорнім чокері простує ніч.
Дере шкарпетки хмиз,
У скроні - пульс.
Повільно визріває гнівний спіч
До клятого дослідника спокус.
Його любов морозивом текла
Немало любих літ,
Удосталь зим.
Ворожка-щука зілля продала -
Тепер не буде жодної сльози!
Навшпиньки йде до берега ріки,
В обіймах тисне
Жовті кавуни.
Обличчя - крейда. Очі - світляки.
Коханий, це для тебе! Пий, засни.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯