Крапля в морі

Зі світу марень викинуло в море,

Свідомість тіло там хотіла віднайти.

Бездонна прірва темрявою буяла,

Душа спокійно прийняла її.

В монотоннім рокоті приливів,

Повільно розчинявся, ледве не загинув.

Й поривом незвіданої долі,

Линув в простір небесної волі.

Там, ніби ціла вічність проминула,

І я в тій вічності був краплею лише.

З неба ринув на земні простори,

Щоб цикл розпочався ще.

Кругообігом води в природі,

Впадуть краплі ці у морі.

Плином душ в безмежнім колі,

Вернуся до земної долі.