Скафізм

73065
Публікація: 26.11.2025
Вірш
Завершено

Мов черепаха догори ногами,

Закуте тіло між двома човнами.

Годований лиш медом й молоком,

Шістнадцять днів, юнак,

Дрейфує тим човном.

День...

Пробуджує свідомість дика мука,

Дні просочені смородом живого трупа.

Очей рубіни вже не бачать днини,

Лиш пекельно криваві полонини.

В кінцівках розрослась Содома,

Бенкет личинок та нестерпна втома.

Черево-червивий плід Едема,

Чужі гріхи спокутує не Єва.

Катований, змушений зізнатись,

У тому, чого робити не посмів.

Його до смерті привело кохання,

Гучний наклеп-від тої, кого любив.

Ніч...

Не видно сяйва зірок, лиш чути крик,

З каяттям молитва потемки звучала.

Відлунням пронеслась та мить,

Коли на зраду проклинав кохання.

Серце билось вивертаючи життя,

Агоній сльози потекли щоками.

Страчений-сповитий роєм мух,

Востаннє очі в муках закриває.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі