Свята Божа Мати

Горизонтом туман стелить, у нім церква тліє.

Височіє стіна лісу, чорнозем німіє,

в нім надія покоління божим тілом мліє.

У полях та по байраках, духом вітер носить,

а за тим урочим духом смерть іде, наврочить.

Куди віє-там і сіє, а смерть пожинає,

боже тіло в землю предків себе покладає.

Туман стеле сизим димом, не видно і краю,

душі ходять по під хмарами, та бога шукають.

Хто шукає, той знайде, потрібно жадати,

у колисці пестить тіло Свята Божа Мати.