Insolita 4. Горизонтум ТОМ I (пишеться)

Вітаю вас, незнайомцю! Нарешті я маю честь із Вами зустрітися. Ця мить насправді є дуже зворушливою та знаменує цілу нову віху в нашій – спільній історії. Отже, маю представитися. Моє ім’я Ліра! Я – Наглядач. Так зветься моя космічна раса. Хоча Ви, можете іноді називати мій вид також як піксі. Мені виповнилися вже мільярди ваших земних років. Ми – безтілесні істоти з самої енергії, без статі, емоцій та інших фізіологічних параметрів. Такі ми зараз. Але… Раніше, коли ще не існувало ані Землі, ані вашого Сонця – наша раса також мала слабке, біологічне гуманоїдне втілення. Занадто давно. Наша цивілізація поступово, повільно зростала та змінювалася, аж допоки – досягла чинного рівня еволюції. Незвичайного та дуже високого на погляд людей, але – всього лиш передостаннього для нас. Нам цього мало. Єдиною, ключовою та невідступною метою Наглядачів завжди було, є і залишатиметься – досягнення верховного ідеалу. Подолання останніх бар’єрів та обмежень Всесвіту, перехід на чисту енергетичну форму існування, що, в теорії, може навіть виявитись всесильною. Саме так, ми бажаємо досягти повного злиття, розчинення та утворення істинного симбіозу нашого розуму з самим Всесвітом, утворити єдине ціле – свідоме ціле. Однак, як виявилося – на протязі останніх кількасот мільйонів років наш вид дістався власної “стелі”. Мета, до якої ми рухалися усе життя виявилася наразі недосяжною, перетворилась на мрію. Жодні наступні дослідження, альтернативи й доступні засоби не можуть нас привести до прориву та жаданого фінального перетворення. Виявлення цієї стелі – стало нашим найбільшим розчаруванням за все існування власної раси. Нам, наглядачам доступні величезні, екстремальні вміння та можливості, які навіть уявити може бути складно більш простим розумним видам. Проте – це ніщо, порівняно з нашою головною метою та похідними від неї очікуваннями. Наш прогрес став на місці. І тоді відбулася велика рада наглядачів. Ми дійшли до нового, непевного, але єдиного обнадійливого висновку. Скоріш за все, десь на проміжних етапах нашого розвитку сталася невідома, але критична, хоч й досі не очевидна, не помічена – помилка. І щоб її виправити, досягти своєї мети й перейти на останній, абсолютний рівень цивілізації – нам потрібна зовнішня допомога. Ми мусимо відтоді знайти інший розумний вид, якому також вдалося досягти співставного з нашим, чи навіть вищого рівня розвитку виду. Ця ідея стала новим каноном наглядачів на шляху до власної мрії. Після деяких вагань, зрештою, таке рішення було спільно прийняте геть усіма. І так повелося. Ми почали спостерігати. Наглядачі розлетілися усім Всесвітом в пошуках ключа до розв’язки власної природи. Відтоді ми знаходимось майже всюди і бачимо безліч. Як повсякчас, в різних місцях виникають різні нові народи. Як вони ростуть, помирають та знищуються, епоха за епохою. Вічне коло, яке обертається навколо смерті, яка, доречі, досі може спіткати навіть нас. І ми очікуємо, в страшенній жазі одного разу таки знайти собі друзів, що нам посприяють перейти власну стелю, поділяться своїм дружнім досвідом, чи принаймні вкажуть на хибу, яку ми самі допустили в минулому. В цьому спостереженні, що так триває вже кілька мільйонів років – ми, в жодному разі, не чинимо жодного впливу на чужий ріст. Не вступаємо до контакту, із видами, які до цього не готові, занадто далекі до будь-яких перетворень тощо. Принаймні після одного випадку. Фатального випадку, експерименту, який завершився нищівним крахом і страшними наслідками галактичного розмаху… Обіцяю розповісти Вам про це більше. Але зараз веду до того, що майже ніхто в усьому Всесвіті – не знає про наше існування в реальних деталях, як воно є. Існують лише різні припущення, підозри, містифікації та релігії, котрі, на жаль, чи на щастя – ніяк не пов’язані з нашим життям чи пошуком, хоч і можуть описувати дива та події, що є підсильними нашій расі. Взагалі, цей крок сам по собі нам дав багато нового розуміння. Наприклад, що Всесвіт повний безмежних див, страшних сил та складних явищ, котрі постійно та безперервно відбуваються усюди, навколо нас. Ми щиро захопились процесом. Стали значно менш егоцентричними ніж колись. Піксі почали вболівати за прогрес будь-якого розумного життя взагалі, прагнути до його глобальної еволюції та вдосконалення, а не лише власного.

Гаразд, то вважаємо, що познайомилися? Чудово! Та це лише нікчемна крихта, початок історії, що наповнена цілою безліччю цікавих деталей, вражаючих подій, чарівних планет і видатних особистостей. Тож, дозвольте мені перейти далі, до суті справи. Хоча ні, для вашого розуміння я мушу іще дещо додати.

Отак, одного разу у відносно віддаленому минулому – нашу увагу привернула нова, юна цивілізація фізиків. Опустимо деталі, як вони виникли, адже їх було (чи буде?) описано в іншій книзі. Ця раса кличе себе – людьми. Насправді вони є надзвичайно суперечливими, обмеженими, наївними та імпульсивними представниками розумного життя у Всесвіті. Але, їхня коротка історія – вражаюче схожа й подібна до нашої власної, до шляху що був нами пройдений на власному фізичному етапі, у зародку. Люди нагадують прапрапрапращурів піксі. Особливо разюча схожість з’являється коли поглянути на важкі недоліки й травми людства, такі як – внутрішні війни, хвороби, надміру стрімко зростаючий технічний прогрес. Проте вони вже мають і позитивні здобутки та риси, зокрема початкові ментальні мутації, поширення та посилення здібностей до гіпнозу, телепатії, емпатії; популяризація позитивних та примирливих вищих цінностей, таких як гармонія, милосердя, свобода тощо; глобальна орієнтація в бік науки та пізнання Всесвіту, відкриття майже надсвітлових рушіїв та багато іншого. Людство виглядає дуже перспективно, енергійно і творчо, попри всі свої суперечності. Тому, з миті відкриття цього виду ми стали спостерігати за ними особливо уважно, з наростаючим сподіванням, що ця раса людство зможе подолати стати тією самою. Що людство здолає всі деструктивні внутрішні виклики свого виду, збалансує всі протидії та пройде найвищу Метаморфозу, і тоді допоможе ще й нам. Але, як ми вже зазначили вище, при всій-всій цікавості – Наглядачі будуть лише дивитися. Бо ніхто не хоче… Нового Ґалґазаро́та… Ніколи знову! Всесвіт нестерпно вразливий до порушення рівноваги. Він пронизаний незліченними міріадами залежностей та невидимих, але потужних зв'язків. Навіть малі втручання в чужі справи можуть призводити до колосальних негативних наслідків. Ми – лише вивчаємо та спостерігаємо. Далі й далі, до свого часу. Існують реальні шанси, що цей час вже наближається. І тому, зараз ми Вам готові представити – частину з матеріалів нашого вивчення людства. Певні історії та важливі події, цікавих людей, чиї шляхи безпосередньо вплинули на наші оцінки та викликали надію, щодо ймовірного дозрівання людської раси. Нумо, поїхали!