Панічна атака

Прийшла ідея написати вірш від лиця панічної атаки. Ніколи не відчував такого, як мені здається, але старався передати відчуття тиску.

Панічна атака

-/-/---/-

-/-/---/

Ти мусиш пасти на коліна -

Твоя владика жде уклін.

Ти - вкотре знищена руїна

Під смерчем клятих новозмін.

Твої легені стисне трунком

Нікчемних спроб змінити лад.

Хай пестить страх пʼянким цілунком,

Що бʼє під дих від власних зрад.

Твоє серденько бʼється швидше,

Неначе стиснуте в кулак.

Заплач. Давай. Та будь же тихше,

Бо здохнеш тут, малий хробак.

Твоє тремтливе тіло манить,

Блага тримать тебе у ніг.

Твоє ж життя щоразу ранить,

Тож бійся. Вір. Проси батіг.

В очах твоїх пливе картинка.

Розфокус темряви гуде.

В кінці шляху твоя зупинка,

Вже не сховаєшся ніде.

На тебе тисну. Непритомній,

Хоч не спроможний ти на це.

Твій жах, ти знаєш, незворотній,

Хай як би не кривив лице.

Ти не втечеш, не відібʼєшся,

І вже втрачаєш свій контроль.

В судомній паніці згорнешся.

Тебе запрошую в юдоль.