Крик

Голос проріже залізну тишу,

Криком заповнить вузький коридор.

"Вічну рану тобі залишу", —

Чутно гримить у мікрофон.

Не виє так жодна тварина,

Не вміє ніхто, крім людей.

Дні пролітають невпинно,

Збирають картини в музей.

Музей, де немає поношених рам,

Є все нові й новіші історії.

Де немає квитків і гостей,

А самі лише категорії.

Від "А", до "я більше не можу",

Крізь товщу масла та барвів,

Пробивається: "я тобі допоможу",

Яскравим мазком фарби.