Вектор

Той вектор слідує кудись

Від точки крику й до мовчанки

У першій раптом народивсь,

А в другій – подих твій останній,

А межи точками – пряма,

Вона все мчить, все повертає –

Таке воно, таке життя,

І той живе, хто відчуває.

Байдуже темне майбуття,

Однаково мені на нього,

Бо після смерті – хто вже я?

Лиш прах розвіяний по полю,

Тож доки подих в грудях є,

І серце б'ється полум'яне,

Я буду жить! Життя ж моє

Лишиться смерті непідвладне!