І пройде час...

Слова срібні і безжальні,

Скотились небом в серце — грай!

Грай ту пісню десь за небокрай.

Ехом розлилася вона, що...

Срібні іскри з неба розійшлись.

Всю злість, апатію і крик

Вони принесли.

Твої, — це ж твої скарби безжальні.

Б'ють вони в душу мечем,

Замовленим десь далеко

На вбивство —

Вбивство срібними словами.

Пройде час, ти зрозумієш —

Та буде пізно,

Бо той срібний меч, покритий срібними словами,

Згубив вже сотню тіл.