Зорі

Як би ми не ховались у тіні ночей,

Як би не плели ми мовчанки сітки

Все рівно прокинеться вітер з плечей,

І шепіт розквітне у човнах звитки

Тренер, що бачить крізь серця туман,

З першого гребка вже знав наш секрет

Його погляд був як старий океан,

Що правду вловив між відлунням і злет

І Марія та, що іскриться, як день,

Що сонцем ім’я їй пломеніє,

Здогадається в паузах, в піснях, без пісень,

Як погляд у погляд тихо зоріє

А я вже тоді, мов весло в руці,

Не впаду, здіймуся крізь воду і втому

Чи МСУ, чи саме таке "дніще" на дні ріки,

Та думка її вже не вдарить по тому.

Бо серце веслує, коли небо кличе,

Коли між нами жива течія

І навіть якщо команда все звикне,

Та колись час зітре наше «ти і я».

08.09.25