Анти...

00021
Публікація: 02.03.2026
Вірш
Завершено

Себе питаю: куди ж та дитина пропала?

— Це я, ось-прямо тутечки.

— Так чого ж ти, нерво?

Терпиш муки заміжньої?

Коли ніччю дитину свою колисаю,

а лежень, як день, омерзенно хропе...

«Хробак» — дурне слово. Обрізала вени.

Сітківка від кольору страху болить.

Ненавиджу ці несправедливі туги,

що собою затьмарені — егоїзму заради

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі