Лія. У ліжку з емпатом

2024 рік.

Лія хотіла зустріти Новий рік у близькому оточенні. Здається, вона їздила додому в той час. І я в те коло точно не входила.

___________

Їздили у Львів під час відпустки Лії. Я вже була не вперше, але для неї це було нове місто, де ми ходили центральними вуличками, музеями. Відвідали Личаківський музей-цвинтар, і мені, вперше за довгий час, захотілося бути не на цвинтарі, а серед живих людей. Зазвичай мене тягло десь на цвинтар, неважливо, чи це світла пора доби, чи темна, там було спокійно та затишно. А цього разу захотілося жити та бути серед живих. Досить цікавий досвід. Натомість ми пішли в "Реберню під Арсеналом". Попри те що потрібно було чекати своєї черги, щоб сісти за столик у величезному шумному приміщенні, мені цього разу більш сподобалося бути серед живих людей.

Це була поїздка з подругою, з якою ми мали інтимні стосунки, оскільки моєю дівчиною не хоче бути досі.

– Вибач, що засмучую тебе – написала мені Лія.

– Я розумію, на що підписувалася, але вже втомилася від такого. І знову бути без емоцій, натхнення я не хочу насправді. Мені дійсно подобається, коли є легкість, емоції. А коли цього немає, то все йде не так. І ти вибач, можливо, я тебе якось розчарувала чимось чи ще щось. Але я думаю, дійсно, нам поки краще все припинити, поки геть не пізно стало.

– Розумію твоє рішення, підтримую. Не хочу, щоб тебе це гризло, щоб були часті перепади емоцій від того, що ми дружимо, але і спимо й те що таке тобі не заходить. Додам ще, щоб ти себе дооцінювала добре: ти в сексі супер🔥. Зараз я не можу дати тобі того, чого ти хочеш, тому так, краще зупинитись нам, а то ще в депресію тебе зажену й мені боляче також від цього буде.

Я хочу відносин. Я хочу відчувати себе бажаною, хочу відчувати, що мене обирають. І Лія про це знає. Але в черговий раз їй писати про це не буду.

– Як ти себе почуваєш? – поцікавилася самопочуттям Лії.

– Почуваюсь нормально. Засмучена, що час швидко пройшов.

– Так, швиденько. Але якщо ти відчуваєш, що хоч трошки відпочила, значить не даремно час пройшов.

– Дякую тобі за солодкий подарунок, мені було дуже приємно отримати його. І за гасову лампу, таку червоненьку, також дуже вдячна, мені приємні подарунки від тебе.

– Мені приємно, що тобі сподобалося.

– Загалом ти задоволена поїздкою?

– Я так, задоволена. А ти?

– Шкодую, що наговорила дурниць.

– …

– Це найкрутіший подарунок. Я дуже рада. – Лія ще раз подякувала.

– Це приємно. Звісно, було б приємніше, щоб ти відразу погодилася. Але я рада, що ти погодилася. Ура.

– Бо все ж, ми не в парі. І для мене було незручно отримувати подарунок. Якось таке в мене було.

– Я й подругам робила подарунки, не тільки тим, з ким була в парі.

– В мене такого не було. Тому і не звично.

– Ось бач. Вже є.

– Дякую)

Загалом поїздка прийшла непогано. Я ні про що не шкодую, навпаки, думаю, вона так і має бути. Мені все сподобалось. Ну майже все. Були деякі деталі, які пригнітили трішки, але все ж таки загалом було добре.

Повернувшись до Києва, ми провели разом ще майже дві доби. Сам Київ не люблю, але залежить від того, з ким я знаходжуся. І поруч була саме та дівчина, від якої не хотілося їхати навіть з Києва. Поруч з нею комфортно і добре. Я познайомилася вже вдруге з її двоюрідною сестрою, з якою знайшли чимало спільного.

09.01.2024 (18:12)

Намагалася знайти новий погляд на те, що є. Але щось все було безрезультатно. Тобто результат був, тільки не той, що я хотіла. І коли мені кажуть, що все залежить від мене, я готова сперечатися. Оскільки я можу зробити тільки те, що від мене залежить. Але не все.

Ще перед Новим роком замовила Лії подарунок – брелок з її світлинами та власним написом. Проте там чомусь наплутали та прислали з їхнім написом, від чого Лія, м’яко сказати, була дуже здивована, власне, як і я сама, адже напис був:

"Ти мій всесвіт", замість – "Сяй. З тобою кожен момент особливий". Ну і прислали із запізненням. І я не знала, чи ми ще побачимося, тому посилку відправила їй на адресу, а не сама дарувала. Хотіла б бачити тоді її реакцію.

13.01.2024 (10:03)

Це відчуття мене не відпускало. Зараз більше хочеться поніжитися в обіймах, відчути ніжність, відчути, що я потрібна своїй дівчині більше, ніж просто лише секс.

21.01.2024 (21:19)

Здається, я зрозуміла, чому відчувала постійну напругу. Я боялася того, що буду відчувати до тієї чи іншої дівчини, і відразу блокувала ці почуття. Навіть якщо це були якісь дружні почуття (або їх взагалі могло не бути), я відразу блокувала, бо боялася, що вони можуть перерости в щось більше.

Лежачи в ліжку поруч із Лією, мені ця думка спала, і все ж я вирішила не блокувати себе, відпустити ситуацію і дозволити собі проживати те, що відчуваю. Можливо, це будуть надалі лише дружні почуття, а можливо вони переростуть в щось більше. Зараз точно не знаю.

А оскільки Лія не бачить зі мною відносин і не планує їх, то я себе буду спрямовувати більш на дружні відносини. Ну а там вже як вийде. Ця напруга піде від мене.

Раніше, думаючи, що Аліса блокує себе від почуттів і я зчитую її стан, я також блокувала себе від почуттів, бо думала, що в неї можуть бути почуття до мене, а насправді в неї могло геть і не бути почуттів, а через те, що я блокувала, я цього так і не зрозуміла.

_______

Хоча ні. Я відчувала. Особливо її страх. Я відчувала те, як вона не лише заглядається на інших, а й цікавиться ними. В неї щось і до мене було, але найбільше я відчувала страх за те, що її знову розіб'ють серце і що її відштовхнуть. І вона зробила це перша.

З плином часу я вже забуваю, які емоції в мене були до неї. І це добре.

Думаю, енергію свого нереалізованого бажання бути у відносинах і одночасно не хотіти їх варто направити на творчість.

_______

Вірити собі тоді, коли я сама не знаю, що хочу – не дуже надійний план, але це краще, чим взагалі не мати плану. Якось в інтернеті прочитала: "При плануванні свого життя я занадто покладаюсь на Апокаліпсис", і це дуже сходиться з моїм світоглядом. Одна з причин, чому я не планую своє життя – я цього ніколи не робила і не вмію, а інша – я все ж покладаюсь на Апокаліпсис.