Лія. У ліжку з емпатом

23.04.2024 (00:20)

Щоб зустріти свою людину, потрібно щиро відповісти на питання:

Яка я людина і чи подобаюся собі?

Які в мене є сильні та слабкі сторони?

Що зараз відбувається в моєму житті?

Чи готова я до того, щоб інша людина розділила зі мною простір?

За якими ознаками я впізнаю свою людину? Що я маю при цьому побачити чи відчути та наскільки образ моєї бажаної партнерки є реалістичним?

Після цієї практики потрібно помічати, чи з'являються нові люди, які саме і хто вони.

Яка я людина? Поступово відновлюю зв'язок із собою та природою, який втратила/заблокувала. Сиджу вдома, працюю дистанційно набагато менше. Заощаджую. Якийсь час вивчала криптовалюту та фінансову грамотність. При можливості подорожую та відвідую нові місця, здобуваю новий досвід. Багато чого пробувала у пошуках своєї сфери, в якій можу реалізувати себе. Проте, коли зникає бажання до всього, то мало що приносить задоволення, а постійний пошук сенсу приводить до ще більшої апатії й вигорання. Щоразу ще важче розпочинати спочатку, особливо після того, як люди, які були в моєму житті, частково з моєю допомогою отримують те, чого я бажала та йдуть далі, лишаючи мене віч-на-віч із моїм розбитим серцем. Здається, що вони не докладають зусиль, а мені знову потрібно розпочинати спочатку. Довіра все більше гасне, як до людей, так і до Всесвіту, який спочатку щось/когось дасть, а потім за коротку мить забере, навіть не давши насолодитися бажаним.

Чи подобаюся я собі? Переважно так. Щоправда, потребую підтримки коханої дівчини, якої ще досі в мене немає, і це мене гальмує. Це мені не дуже подобається. Я хочу, окрім взаємного кохання і пристрасті, підтримки й розуміння.

Мене дуже тригерять матеріальні цінності. Більшості важливо, щоб був заробіток, власна квартира, авто. Навіть якщо мені кажуть, що це не так, а лише те, що я не їхній типаж. А те, що я орендую однокімнатну квартирі у малому місті – їх це не приваблює. Вони хочуть жити у великому місті, де є більше можливостей для отримання матеріальних благ. Кожна людина хоче відчути, що про неї піклуються, як і я. Але жодна, окрім Софі, не пішла на компроміс та навіть не запропонувала… жодна не розглядала стосунків зі мною, а якщо й розглядала, то перевага була не за мною. Їм потрібно було те, що я не могла дати. Вони навіть не могли це обговорити зі мною. І будь-що могло бути причиною того, чому мене не розглядають як дівчину: від забобонів та що живу не в Києві, й до того "ти не мій типаж і не моя людина". Але секс зі мною подобався. Ну, не все втрачено.

Сумно від того, що з іншими дівчатами, які були в них, як до мене, так і після, з ними все робили швидко і без різних умовностей про те, що між ними лише дружба: відразу це були або стосунки, або навіть разом починали жити. А як до мене черга доходила, то в них вмикалося раціональне мислення, вони починали думати й вагалися, хочуть стосунків зі мною, чи ні.

Ненавиджу це.

Зараз мені не подобається відторгнена й розбита версія мене. Я себе зберу докупи і стану кращою, як це вже було. Так, я себе все частіше стримувала з Лією. Я не бачила сенсу показувати свої почуття, оскільки вони були не потрібні їй, хоч вона знала, що подобається мені як дівчина. Як при таких подіях, коли пропонували лише дружбу, максимум секс, я могла розкритися в почуттях!? Аж ніяк.

Відпустити. Довіритися Всесвіту. Розкритися.

Щоправда, чомусь Всесвіт жодного разу не дав довготривалих стосунків, де можна вибудовувати гармонію, щоб я дійсно знала, що це таке – кохання, заради якого варто жити.

Дратує те, коли мені кажуть ті, хто постійно у стосунках: "Куди ти так поспішаєш?". І чомусь самі, перебуваючи у стосунках, постійно шукають інших, а як зі мною, то вони хочуть бути самі, без стосунків. Просто вони хочуть бути з іншими.

(01:12)

Чим довше я залишалася з людиною, в якої переважали матеріальні цінності, тим більше втрачала зв'язок із собою та природою, який блокувався в таких ситуаціях. А от через біль знову могла відкритися – ще в більшому обсязі.

Можливо, якби Лія дала нам шанс, а в першу чергу собі, ймовірно, з нею я по-іншому розкрила б себе. Оскільки шансу не отримала, і в неї все ж таки переважали матеріальні цінності, хоч вона і стверджує протилежне, так і не було можливості показати на повну свою ніжність та любов. Щоправда, як показав попередній досвід: якщо людина мене не обирає, то що б я не робила, навряд чи обрала б.

Я розумію, щоб комфортно жити в сучасному світі, матеріальні речі необхідні. Проте наявність житла чи авто, як показують стихійні лиха та війна, можуть і не врятувати. Можливо, це не так і важливо? А для деяких – важливо. Можливо, я себе обманюю духовністю, бо не можу досягти більших матеріальних благ, необхідних для комфорту? Для комфорту – свого чи інших?

Які в мене є слабкі та сильні сторони?

Слабкі: агресивність, запальність, часта ненависть, помилки в людях, бажання бути зрозумілою так, як я розумію інших (проте не впевнена, чи дійсно я їх розумію), ідеалізація дівчат, страх, лінь, апатія, надмірний альтруїзм, емоційна нестабільність, напруга, прив'язаність, знецінення себе, закритість, надмірна довіра, ігнорування себе, допомога без прохання.

Сильні: вміння відпочивати, чути себе, трансформація страху в ресурс, настрій, вміння зберігати холодний розум за необхідності, емпатія, допомога за запитом, ініціативність, дружба, підтримка, легкість, вміння відпускати, цінування себе та свого ресурсу, сміх, стабільна самооцінка, фінансова грамотність.

Чи могла моя самооцінка щось змінити, якщо я не її типаж?

Мені потрібне розширення свідомості, щоб вийти за межі своїх обмежень.

(01:32)

У мене засіло в думках, що матеріальні речі, особливо коли сама їх здобуваєш, дають впевненість – особливо тоді, коли можна це показати іншим: власне житло в мегаполісі, роботу, авто. Насправді не кожна людина може зробити це власними зусиллями, але, маючи це, вона може мати завищену самооцінку на противагу тій, яка цього не має, навіть якщо здобуто це не самотужки, і така самооцінка – лише поверхова. Якщо людина не є сильним емпатом, вона вестиметься на красиву картинку, а от коли я знаю від початку, яка людина насправді, мені важко нею захоплюватися.

Що відбувається зараз у моєму житті? Самотність, нікому мені допомогти, роблю заощадження без виснаження працею, проте на мене все одно впливає те, що я не маю багатьох інших благ [для забезпечення інших?].

Чи готова я до того, щоб інша людина розділила зі мною простір?

Чи були пропозиції, окрім Софі, розділити зі мною чи мені свій простір? Ні, не було. Лії заважало те, що я живу в маленькому місті, як і Алісі. Проте це була лише відмовка. І хоча я не хотіла жити в Києві, щоб знайти там дівчину чи жити там із дівчиною, відкритих пропозицій не надходило. Але з іншими вони готові жити будь-де і будь-як. Щоб я не зробила, цього завжди буде замало. Так, мені подобається моя свобода, але жити з коханою дівчиною, мабуть, чудово, проте мені це невідомо, бо такого досвіду не було. А ділити простір із тією, з ким немає взаємності, – краще вже жити самій. Також багато чого залежить від людини та її бажання ділити зі мною простір. Головне, чи буде це взаємно?

(01:48)

За якими ознаками я впізнаю свою кохану дівчину?

Вона виявлятиме першою активність до мене, бажатиме мене, хотітиме побудувати стосунки зі мною, буде духовно й інтелектуально розвинена, матиме стабільну роботу, на якій може забезпечити як мінімум себе. Бо я втомилася постійно виявляти ініціативу першою.

Що я маю при цьому побачити чи відчути? Ніжність, бажання виявляти увагу до мене, зробити перші кроки, духовну розвиненість, чесність, любов до природи, моря, гір, турботу про себе, бажання йти шляхом разом, пропозицію зустрічатися, бажання бути зі мною (пишу і таке враження, що я забагато хочу, але ні: якщо це отримуватиму і вона буде в моєму смаку, то відповідь не змусить себе чекати), взаємну віддачу.

Побачити? Відчути? Пристрасть, гармонію, баланс, бажання бути разом, будувати стосунки, отримувати задоволення, відчувати легкість і спорідненість душ. Обійми, поцілунки, секс, розуміння, підтримку. Звісно, це буде і з моєї сторони.

Наскільки образ моєї коханої дівчини реальний? Здається, таких немає, я занадто хочу собі ідеальну дівчину. Бо поки що не зустріла ту, з якою буде взаємно і яка робитиме справді щирі кроки мені назустріч. Вона знає, чого хоче від життя, впевнена у своїй орієнтації і хоче будувати стосунки зі мною як з дівчиною.

Можливо, кінець і досвід з Алісою я не так зрозуміла, і було повторення з Лією, тільки трішки у м'якішій і коротшій формі. А оскільки я занурилася в минуле, то й урок не пройшла.

Зараз я відчуваю себе більш вільною від них, хоч мені було і важко відмовити їм. Вони самі вирішили піти, і це було тільки їхнє рішення.

(11:55)

Це я була егоїсткою. Не така я вже й хороша, як думала про себе. Я хотіла, щоб мені було добре, "затримуючи" поруч із собою не своїх людей. Якоюсь мірою мені було добре з ними, як власне й їм, але вони хотіли того, чого я їм не могла дати, й зрештою вони пішли в пошуках своїх людей, до яких у них будуть почуття, кохання. І чим довше я намагалася "затримати" ту чи іншу людину, тим більше приносила собі шкоди. Без мене в тих людей справи змінювалися на краще миттєво, тому що вони йшли далі, я їм була не потрібна. Вони жили, отримували задоволення, змінюючи людей у пошуках своєї. А я так не вміла, та власне й не було бажання. Бо якщо до них проявлялися для відносин, то я завжди вибирала не тих, що потрібно, і цим заганяла себе ще в більшу безвихідь. Чим швидше я відпускала людину, тим раніше хтось новий з'являвся в моєму житті.

Мені було добре з ними через енергетичний зв'язок, який згодом, а інколи й дуже різко, змінювався за тим, як вони мене залишали, а я не хотіла миритися з цим. Також було прикро, що у свою сторону такої енергетики й бажання я не відчувала, як у них з'являлося до інших. Хотіла повернути ту енергію, яку відчувала від них, у якості привілеїв до себе, хотіла бути важливою, бажаною для них у їхньому житті. А що я їм давала? Я вже й не знаю. Я завжди думала, що багато чого їм можу дати, не в плані матеріального, хоч за потреби могла б і це дати. Щоб вони мене обрали – не знаю як було б насправді. Я не знаю, можливо, я нічого їм і не давала. А можливо, вони саме через мене зазнали змін для кращого життя, бо після зустрічі зі мною в них змінювалося все життя. Їх часто дивувало моє мислення і щось дивне в мені, а інколи лякало, до прикладу розуміння, коли людина обманює, як буде в далі, але не знала коли саме.

Я не хотіла бути в постійному пошуку, але опинилася саме там. Я хотіла йти разом спільним шляхом з коханою дівчиною.

Правда звільняє.

Якщо це мої радісні емоції, то я маю їх прийняти, щоб у моєму житті були позитивні зміни, а не перекладати цю емоцію на когось і ображатися, що в них все добре, що вони далі живуть своє життя. Адже не потрібно чекати ту, яка ніколи не повернеться, або бути вірною тій, якій це не потрібно. Почуття можуть змінюватися. І здається, це нормально.

12:29

Я вільна.

Знову відчуваю радість таку, як була до того, коли це заблокувалося і я думала, що це не моє. Маже, дійсно моє. Знову прийняття?

12:30

Аррр

Інколи мені дуже важко справитися зі своїм емоційним станом, бо одночасно можу відчувати декілька емоцій, проте впевнена, що не всі мої.

12:31

Періодично перебуваю в полоні власних обмежень і я з цим ніяк не хотіла миритися.

28.04.2024 (09:54)

Неодноразово ловила себе на думці про те, що прокидаюся і не знаю, який сьогодні день. Це одночасно лякає, але й дає розуміння, що можу собі дозволити будь-які дії, не обмежуючи себе графіком роботи. А також не рахую дні, коли настане п'ятниця або вихідні, щоб відпочити від роботи. Я працюю, але без виснаження.

Проте важливо все ж не загубитися серед цих днів.

29.04.2024 (23:28)

Знову почалося: хочу цілуватися, обіймів, близькості, ніжності.)

30.04.2024 (20:48)

Попри своє самодослідження, я знову відчуваю збудження, бажання цілуватися й обіймів.

Хочу пристрасного сексу з дівчиною.

Чи це знову не моє? Чи ці бажання спрямовані на мене, як і минулі рази?

Відчуваю збудження, ніби спазми в животі після тренування або довготривалого сміху, бо й поруч гарний та радісний настрій без видимих причин.

20:49

Минулого разу відчувала подібне від Аліси, Лії та ???.

Зараз схиляюся більше до ???, ніж до інших.