За маскою богів

1447 рік до н.е. Карнак, Єгипет. Будівництво храма величного божества йде повним ходом. Це час, коли зв'язок між богами та людьми відчувався по-особливому сильно. І нехай їм зустрічалися не всі боги, деякі з них допомагали правителям у справах політики, економіки та медицини, спрямовані на розвиток та покращення стану їхнього народу. Також за їхньою допомогою у працівників додавалося сили на будівництво Карнакського комплексу. Скульптори ретельно працювали над кожним пам'ятником, обеліском із зображенням сучасного фараона Тутмоса III, демонструючи всі його досягнення за період правління. Окрім нього, у храмі - особливо в церемоніальному дворі - були присутні статуї, посвячені Сенусерту I, Аменемхету II, Хатшепсут та іншим попередникам, що залишили свій слід у розвитку цього священного місця. 

    Храмовий комплекс включав до себе церемоніальну залу для проведення релігіозних обрядів і культів, прикрашений величними колоннами й рельєфами, що зображували сцени з життя фараонів та богів; двори Хатшепсут та Тутмоса III, посвячені їхнім військовим перемогам та релігіозним досягненням; святилища та майданчики для жертвоприношення, а також палату Амона-Ра. Всередині комплекса, на південь від Зала Свят Тутмоса III, розташовувалося невеличке Священне озеро, а позаду нього були сховища приношень, куди складались божественні дари - їжа, прикраси, статуетки... Жерці слідкували за їх розпорядженням, а частина з них використовувалась для храмових бенкетів. За Залом Свят також знаходився храм самого фараона, що веде до східного порталу. 

    Ближче до раннього вечора відкривається зачаровуючий вигляд на храм. Проміні сонця пробиваються крізь пілони, вимальовуючи на камінних плітах цікаві візерунки, наштовхуючи на відчуття, ніби сам Амон-Ра навідався сюди знову звернутися до народу. Атмосфера в цьому місці огортає тебе з голови до п'ят, бо саме тут народилося життя Єгипту. Саме тут Атум-Ра приступив до створення світу. Ти опиняєшся всередині зовсім інакшого світу, огорнутого вічністю, та відчуваєш, як щось незрозуміле наповнює тебе зсередини. 

    Стояла звична для того часу спека - приблизно 47°С. Сухий дощ вселяв замало надії на успішний врожай. Майже жодної. Запасів нільської води вже не рятували ситуації. Через постійну спеку рівень річної води знижувався, мул не потрапляв на поля... Це був справжнісінький жах для Єгипту. Одного такого дня, у самому розпалі будівництва, забіжав єгиптянин, перебуваючи в паніці та ледь дихаючи від нестачі повітря. Трохи віддихавшись, він змог сповістити народ про лихо:

- Піщана буря! Швидше до укриття!

    Однак єдиним доступним сховищем для працівників стали південні пілони, що розташовувались проти вітру. Їм було заборонено заходити всередину священої будівлі у зв'язку з суворими умовами фараона, якого не було часу сповістити про нагальну проблему - в цей момент він знаходився в своєму храмі, занурений у питання політичного характеру. Усвідомлюючи, що пілони не врятують найманих працівників, жерці нашвидкоруч прийняли рішення впустити їх у сховище приношень, ігноруючи заборони Тутмоса III. 

    Буря тривала декілька годин. Було пошкоджено декілька сфінксів та статуй в церемоніальному дворі. Вона не завдала великої шкоди, але роботи додала. Деякі працівники були тимчасово позбавлені зору через пісок, що потрапив в очі, тому були змушені залишитись у сховищі, допоки їхній стан не покращиться. Коли буря стихла, жерці, будівники та сам фараон вийшли на вулицю, водночас оцінюючи масштаб лиха, та виявили у гіпостильному залі, притисненого до колони знесиленого чоловіка, що намагається перевести подих. Він був зовсім без одягу, з чорним, ніби ніч, прямим волоссям, десь по плечі. На лівому плечі був помічений малюнок - жовте кільце, що огортало руку, яка випускала наче проміні сонця. Ймовірно, татуювання. Також його тіло не виглядало виснаженим. Шкіра була, наче бронза, а статура була в ідеальному стані. Це якийсь мандрівник? Ні, не схоже. Можливо, це священа істота, послана бурею? Попри ситуацію, виглядав він абсолютно спокійним, жодної краплі страху чи напруги в його яскравих янтарних очах. Ні, це точно не людина. Хто ж ти, невідомий?...

- Я нарождений з полум'я Сонця. Моє завдання - слідкувати за балансом цього світу. Я...

- Амон! - перебив його захоплений голос фараона, - Не вірю своїм очам! Амон-Ра особисто навідався до своїх покоїв задля дотримання світового порядку! Це пояснює вашу несподівану та містичну появу! 

   "Амон? Це моє ім'я? "Навідався до своїх покоїв"? Що відбувається..."

Істота ніяк не могла зрозуміти, чому його обожнюють і називають цим ім'ям. Це був день його народження на цьому світі. 22 липня 1447 року до нашої ери. Так званого Амона оточували цікавість, відчуття недомовленості, легка напруга від ситуації. На нього дивився натовп полуголих лисих чоловіків, вихваляючи його численними поклонами, а той, що стояв попереду всіх і ближче до його особи, наполягав на тому, щоб провести екскурсію комплексом. Не знаючи власного імені, істота вирішила, що відтепер його зватимуть Амоном. Виходячи за межі гіпостильного залу, Тутмос III першим кроком презентував божеству храм, збудований на його честь. Тут, скоріш за все, він житиме. Екскурсія тривала десь годину. Амон з самого початку був знесилений, тому перш за все йому не завадило б наповнитися силами. Однією з його особливостей, яку помітив фараон, була відсутність поту. У таку спеку важко не покритися шаром неприємного на дотик та смердючого поту, що тільки більше переконувало фараона у його небесному походженні.

    До завершення екскурсії фараон провів Амона до його покоїв і поцікавився, чим іще може бути корисним. Той лише попросив залишити його до завтра. Роздивившись уважніше приміщення, божество помітило скриню, в якій лежав червоний, довжиною аж до самої підлоги, схенті. Він одразу одягнув його й зафіксував власноруч створеною прикрасою - відносно тонким золотим обручем, у центрі якого розташовувався червоний круг - символ Сонця - від якого донизу спадала золотиста тканина. Сам обруч мав незвичний для сучасного Єгипту візерунок, але саме такий подобався йому найбільше. Він чимось нагадував танцюючі промені сонця. Оскільки схенті Амона був довший за звичний, візуально це додавало істоті статусу. Також у скрині він знайшов льняний ускх, котрий, ймовірно, захищав людей від палючого сонця. Мабуть, його також варто вдягнути, аби злитися з культурою даного місця. Рубіновий відтінок схенті чудово личив його шкірі, яка переливалася на сонці, наче бронза. Ніщо в його в образі не спонукало сумнівів в тому, що він - посланник Сонця. Лягши на дерев'яне ліжко Амон ніяк не міг зімкнути очей: завтра на нього чекає багато справ, бо за такої аномальної спеки люди просто не виживуть. Як-ніяк, навіть для такого гарячого чоловіка тут душно. Також трохи дивно, що народ вирішив заснувати державу серед розпеченої пустелі. Принаймні, тут є річка - вже щось тішить.

     Почало світати. Амон вже знаходився у східному крилі Карнакського комплексу, маючи великий вплив під час сходу сонця. Вперше за довгий час відчувалась прохолода. Температура повітря була нижча за звичну й була приблизно 15-17°С. Цього ранку єгиптяни нарешті змогли вдихнути на повні груди приємне прохолодне повітря, що викликало відчутне полегшення. Це надало їм сили для подальшої праці. Вдень Амон слідкував за станом клімату, а ввечері - за заходом сонця. Так минали його будні. Завдяки йому рівень Нілу відновився, а земля знов почала приносити плоди.  

       Для всіх людей, що працюють в храмовому комплексі, зокрема фараона, існувало декілька правил:

1. Не турбувати його без гострої необхідності.

2. Інформація про його перебування тут не має виходити за межі Карнацького храму. 

3. Заборонено зображати його справжній вигляд на стінах храму. Замість цього використовується звичний для всіх символічний образ. 

4. Не торкатися його волосся.

    З часом список правил може розширюватись, але зазначене вище - найважливіше. Звісно, гордий своїм становищем Тутмос III був не в змозі утримати свого язика за зубами, однак його рятувало те, що йому ніхто не повірив. За іншим випадком Амон знайшов би спосіб провчити пихатого фараона за недотримання правил. Втім, що заважає йому зробити це саме зараз? Він змусив його стояти босоніж на розпеченому піску півгодини. Перші три хвилини він скакав на місці, паралельно вив від болю. Істота дивилася на нього без жодної краплі співчуття та майже помітною посмішкою, сповненою зацікавленістю. Через деякий час ноги трошки звикли до болю й здавалось, спокійно стояли на піску. Протягом п'ятнадцятої хвилини під ступнями почала відчуватись дивна вібрація. Від шоку фараон майже не відчував болю, але рушитись з місця вже не міг. Він молив божества зжалітись над ним, але той нічого не відповів та продовжив холодно дивитись на те, що відбувається. Після завершення кари фараона віднесли до своїх покоїв на ношах. На піску залишились криваві сліди, з яких Амон не зводив погляду ще деякий час, перш ніж повернутись до себе. 

    В своєму храмі божество спочатку роздивлялось надписи на стінах. Оскільки читати воно ще не вміло, вони були для нього не більш, ніж якісь цікаві малюнки. Роздивившись уважніше настінні ілюстрації, створіння зрозуміло, що на них зображені події з життя справжнього Амона-Ра, у тому числі й взаємодії з членами Фіванської тріади. "Себе" він пізнав через історії фараона, а інші, ймовірно, його сім'я. Згодом Амон запросив до себе одного з жерців, щоб почути короткий опис сюжету. Той розповів йому про дружину Мут та їхнього сина Хонсу, про те, як їх зображали та з якою історією. Очевидно, що настінний сюжет може бути недостовірним, оскільки не було реальних взаємодій з богами, а тому жерця ніяк не здивувало незнання Амона про деякі речі.  Під час лекції істота поступово ознайомлювалась з писемністю та за короткий проміжок часу вже спокійно могло читати ієрогліфи.   

    Минуло трохи більше місяця. Через деякий час безперервної праці Амон досконало освоїв писемність Нового Царства. Його граматика була кращою, ніж у більшості єгиптян. Стіна в його покоях була встелена аркушами папірусу, на яких він тренував писемність, а також вивчав та заглиблювався у міфологію Єгипту. Більш за все його цікавила Фіванська тріада богів, що допомагала йому краще вжитися в роль бога Сонця й повітря. Також його спантеличував той факт, що Мут йому є і дружиною, і матір'ю, і донею. Навіть попри весь символізм, було незрозуміло, як таке можливо. Щодо Хонсу, то Амон якоюсь мірою побавився образом зеленошкірого цілителя й посланця Місяця. Як з двох єгиптян вийшла зелена людина? Хоча, якщо в них інші боги це люди з головами тварин, народжені через інцест, то всі питання мали б відпасти самі собою. Але їх тільки більше! Гаразд, спробуємо заплющити на це очі...

      Ще один настільки цікавий день - аж почав навівати нудьгу. Амон також продовжував покращувати клімат країни й вивчати їхню історію, паралельно допомагаючи фараону з військовою вилазкою. Нехай розумів він все поверхнево, стратег з нього виявився дуже гарний. Це не входило в його обов'язки, але було одним серед того, чим він міг урізноманітнити рутинне життя. Чимось нагадує дитину, що лізе в дорослі справи та намагається надавати поразки. Але що йому ще залишається? Таким чином чужинець знайомиться з навколишнім світом, який встиг чимось його зачепити. Ймовірно, своїми чудними правилами. 

       Сонце почало заходити за обрій. На сьогодні роботу божества було завершено, тож він міг повернутись до своєї спальні та дивитись чарівні сни. Цього вечора в покоях Амона очікував гість, що з'явився нізвідки. Він гордо сидів у ліжку, дивлячись на списаний папірус. Сама постать випромінювала божественну силу, велич, а символ стерв'ятника на грудях дозволив істоті здогадатися, хто перед ним.