Зустріч на новій землі
Смуга білого піску закінчилась і команда ступила на вузьку, ледь помітну стежину. Мангрові зарості
щільно заплелися берегом, їхні корені, мов химерні лапи, впивалися в землю й воду.
Іспанці оглядалися навкруги, відчуваючи себе немов у полоні зеленого хижака. Здавалося, що кожен крок
лише глибше затягує їх у його нутро, а густе повітря — подих цього невидимого звіра, проковтнувшого
сонячне проміння.
— Які чудернацькі дерева, — шепотів зі схованки Мікаело, — і трави незнайомі. А пташки,
пташки яскраві… червоні, сині, жовті, що квіті в полі.
За іспанцями, чуть поодаль, загубившись в густих чагарниках, тінню ступали тубільці*.
Раптом ліс скінчився, і перед командою Колумба постало невелике озерце, біля якого напівкругом
притулилися невеличкі хатинки, накриті пальмовим листям. Посередині палало вогнище, його
дим здіймався вгору, змішуючись із пахощами тропічних трав. З однієї хатини вийшов касик*
у супроводі двох кремезних охоронців з гострими томагавками при боці. За їхніми спинами вишикувалися
переслідувачі, що винирнули слідом із лісу, спокійні і уважні.
Вони почали довгу й уривчасту розмову, здебільшого користуючись мигами, руками й пальцями,
вказуючи на предмети і повільно по декілька разів вимовляючи слова.
* тубільці — загальна назва будь-яких корінних жителів
* касик — індіанський вождь у Мексиці та Центральній Америці до іспанського завоювання.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!