Велика подорож Маленького насіннячка

Тим часом корабель готувався покинути порт.

Лунали команди: «Зняти трапи!», «Віддати швартові!», «Хід малий вперед!»

Вони звучали, наче закляття, що пробуджують корабель до руху.

— Геть незнайомі слова, — розмірковувало Насіннячко, —

Багато слів чув, поки дозрівав, а ці — вперше. Але якщо вперед, то не на місці. А якщо не на місці,

то кудись направляємось.

Напевне, я разом з велетнями пускаюсь у поки що невідомі мандри. Ура! Мікаело наймандрівніший

Подорожник на світі — буде що розказати своїм знайомим. Поки не зрозумів де знаходжусь, але невдовзі велетні спустяться до своїх речей, і я почую багато цікавого.

Корабель відплив, затих портовий гамір, і лиш хвилі хлюпотіли, гойдаючи каравелу.

— Море, — здогадався вколисаний Мікаело, впадаючи в кволу дрімоту.

Та невдовзі прокинувся від гучної розмови матросів:

— Чув, Хуане, про що балакали на палубі? Як тільки повернемось додому з Індії, з трюмами, повними

спецій, кожному члену екіпажу «Санта Марії» видадуть премію в золотих дукатах. Мені б ці гроші дуже

знадобилися. Задумав прикупити шмат землі, а там і будиночок невеличкий збудую.

— Та що ти таке кажеш? Чи мариш, Леонардо? Не слухай тих пришелепкуватих базік. Ніхто тобі

не заплатить більш, ніж обіцяно — второпав? Отримаєш свої кровні, та й по всьому.

— Так, дійсно так, — піддакнув Мартін. — Лиш той, хто першим побачить Нову Землю, отримає довічну пенсію — аж десять тисяч мараведі*. Тож на вахті дивіться в оба!

Матроси враз зітхнули, мабуть, уявляючи, як би то жилося за такої удачі.

— А потім, ви забули, ще два судна пливуть — «Пінта» і «Ніна». І невідомо, кому усміхнеться фортуна, — продовжив Мартін сідаючи в свою постіль. – Чорнушка, тікай звідси, бо ще задавлю ненароком.

Доволі — набалакались. Треба відпочивати.

— Ого, я пливу на кораблі в якусь невідому країну. Може й оселюся там.

Знайду підхожу місцинку…

Диви, ще й стану першим Подорожником на невідомій землі.

Звісно, ніхто премії не випише. Головне — доплисти.

Уявив себе великим зеленим, обабіч широкої дороги, в шапочці-короні з суцвіть, що поступово

наливаються насінням під теплим, ласкавим сонечком. Від щастя і змальованих думок розплився у широкій

усмішці, аж щоки надулися й зашарілися.

— Щось я, як ті матроси, замріявся…

Наступила ніч, —зорієнтувалося маленя Мікаело, —

бо жовтий промінчик, що цілий день пробивався крізь шпаринку дерев’яної

заслінки потьмянів і став холодно-прозорим.

Що робити? Буду спати. Ранок розбудить новими подіями.

Тим часом кішка, потривожена Мартіном, невдоволено злізла з насидженого місця і, важно ступаючи,

перебралася в куток каюти на стару кофтину — згорнулася калачиком і теж заснула.

* Santa María - флагман першої іспанської експедиції Христофора Колумба у 1492 році;

*флагман — головний корабель, де перебуває командир ескадри;

*«Пінта» і «Ніна» — ще два корабля ескадри Колумба;

*мараведі — грошова одиниця.