Монах

Та мені все рівно!

Кричав монах весело

На його думку він пішов від метушні

І знайшов просвітлення в душі

А там рушились будинки

Там руйнувалися людей хатинки

Там вмирали і страждали

Там світлого майбутнього не знали

Там королі забирали останнє

Там люди плакали зоставшись

В злиднях і темряві

В бруді і нехарі

А він все радів

Стрибав та курив

Сигару свою бо тепер може

Адже очистив душі море