Червоний ренесанс

Язик відтяли

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀і відняли думи.

Слова змінили

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀й замінили сенс.

А в серці тліє ще надія,

й під градом лиха незабута честь.

Червоні стяги ренесансу,

пашіли від своїх заграв,

але вже кожен на папері,

шляху страждань себе віддав.

Й не знало "СЛОВО" що у ньому,

розквітне зради буйний сад.

І куля — так хвилює душу,

ставлячи крапку в незавершений абзац.

Під кулаком кларнет фальшивить,

з мелодій тільки поминальний сум.

Тяжку тужбу́ в га́ю нічному,

глушить терпкий індустріальний гул.

Землею, що всіяна хрестами,

кров'ю націй омита до самих берегів.

По під могильними стежками,

пройшло їх сотні до ярів.