Мій юний і милий поете

Мій юний і милий поете,

Скажу тобі пару слів.

Ти люби життя своє вперто,

Скільки б не впало снігів.

Ти люби його сильно й завзято,

Люби так, як ніхто не любив.

Хай не кожен день тобі свято:

Не за цим ти на землю ступив.

Мій юний, нещасний поете,

Я прошу: іди до кінця.

Хай вірші, як фіалки від Гете,

Пустять пагони з-під каганця.

Хай рими не зʼявляться вчасно:

Не така це вже і біда.

Памʼятай: не одразу ж бо рясно

Акведуком бігла вода.

Не одразу постав славний Рим,

І Цезар не став монументом.

Не одразу відчули Везувію дим,

Що історії став елементом.

Мій любий, прекрасний поете,

Твоя доля—неторений шлях.

Не завжди все буде відверто,

І щастя не прийде у снах.

Та ти бережи свої крила,

Невидимі й оку орла.

Саме в них твоя вища сила

Полита слізьми проросла.