Чи це справжнє кохання?

День вже помітно прибавився. Коли я останній раз сидів меланхолічно в своєму улюбленому кафе з чашкою лате, в цей самий час починало темніти.

Зовсім скоро прийде Оленка. Сподіваюсь, вона не дуже запізниться, бо тоді ми не встигнемо до кінотеатру.

… І знову я думками – в тому самому моменті, що так запам’ятався.

Випускний проходив саме так, як і планувалося. Офіційна частина закінчилася, не встигнув занадто всіх знудьгувати. На шкільному подвір’ї відбулося почесне вручення чесно зароблених атестатів та медалей – для тих, хто тренував не тільки мускулатуру, а ще й мозок.

Нарешті, отримав свою золоту медаль. Сподіваюсь, що в ній більше моїх зусиль, ніж того, що я син вчительки та завуча. До того ж, мати завучем була тільки останній рік. Дякую бабусі та хрещеному, які вчасно вправили мені мізки, та помирили з матір’ю. Заспокоївшись, я тоді почав активно працювати. Та ще й самостійно вивчав IT технології. Все ж таки вважаю, що я гордий був своїм успіхом не без підстав.

Потім був невеликий концерт, в якому було багато цікавих номерів. Запам’ятався дуже кумедний виступ татусів, що вдягнулися в жіночі народні костюми та станцювали. Ефект комічний посилювався бородами, вусами та віночками на лисих потилицях. Задумка була не оригінальна. В інтернеті я бачив схожий танок татусів – пародію на "танок маленьких лебедів" П. Чайковського. Але наші батьки впоралися не гірше. Національний колорит, помножений на почуття гумору, зтворив незабуваюче дійство. Недарма відео цього танку набрало мільйон переглядів на YouTube каналі одного з моїх друзів – однокласників. Це був початок його кар’єри інтернет блогера. Він також вів аматорську відео зйомку випускного. Чому не всі зраділи вранці.

Ще запам’ятався виступ Оленки, дочки Заї. Вона приготувала пісчану анімацію. Тоді це тільки нещодавно з’явилося, й було дуже популярним. Спочатку було показано зростання школяра від першокласника до випускника. А потім були побажання кожному вибрати найкращий для себе шлях, та не забувати школу та вчителів.

Номер отримав багато оплесків та теж набрав чимало просмотрів на YouTube каналі нашої нової інтернет зірки! Та жартую я, лише жартую. Хоча не зрозуміло, чим це так його зацікавила ця анімація? А може виконавиця? Хм...

… Я почув далекий дівочий голос, що здалеку гукав, розшукуючи мене. Я поспішив встати, та відчинив двері, доки Оленка не переполохала всю охрану.

В мене аж подих переходило від її краси! Блискуче волося, веселі зелені очі, стрункі ноги в чоботях на підборах:

- Привіт! Знову від мене вирішив сховатися? – обійняв мене, вона майже влетіла до кімнати, - знову тут сам киснеш?

- Привіт. Ні. Просто раніше звільнився, й вирішив тебе тут почекати. Зкучив. Без тебе так тихо було)

- Ой, ну звісно ж, а я така пробігла, та зіпсувала геніальні роздуми. Швидкіше збирайся та побігли до кінотеатру, бо не встигнемо.

- Краще я замовлю таксі, щоб ти не стрибала на своїх підборах через калюжі.

- Дуже рада, що ти помітив підбори. Лестощі тобі не допоможуть врятуватися від моєї люті! Я не одне коло пробігла цим поверхом, шукаючи тебе. Врятує тільки чашка кави, в очікуванні таксі!

Ледь ми встигли випити ароматний напій, як подзвонив водій таксі. Ми швидко вийшли з офіса. Занадто швидко, бо я забув букет квітів, що подарував Олені. Вона йому дуже раділа, казала, що полюбляє будь які квіти, аби дарували. Відповів, що не проти дарувати.

На кіно ми все таки встигли вчасно. Моя супутниця обрала фантастичний фільм – чергове продовження колись відомої франшизи. Я придбав білети.

Оленка хотіла сама за них сплатити. Звик платити за мою дівчину, але вона наполягала. Може, дійсно, давно не було довготривалих стосунків. Також швидко знайшли компроміс – вона пригостила мене морозивом. Чергова чашка кави в моєму шлунку була б зайва.

Сеанс вже почався, тому ми зайняли свої місця в залі. На моє величезне розчарування, фільм був зовсім не цікавим. Мало того, нудніше я нічого в житті не бачив. Дуже неприємно, коли заздалегідь знаєш, чим все скінчиться. Спочатку добрі будуть тікати від поганого альфа робота. Потім їм це самим набридне, та вони вирішать самим ганяти злодюгу. Не одразу, але в них це тріумфально вийде.

Сил моїх не було на це дивитися. Я хотів вже запропонувати піти, як побачив, що Оленка досить зацікавлено спостерігає за подіями на екрані.

Ні чого не вдієш, довелося сидіти та не заважати. Щоб якось підсолодити цю ситуацію, я приобняв її за плече, та просунувся поближче. Вона не заперечувала, тільки попросила не заважати дивитися на екран. Я поцілував її ніжну щічку, на якій побачив 3 родимки, що нібито вишукалися по лінійці. Десь я бачив вже такі, але пригадати не можу, де саме. Треба покопирсатися в пам'яті.

Та це я залюбки. Мої думки ніяк не давали мені спокою.

Знову повернувся до подій випускного… Цього разу батьки не все передбачили. Вони вважали, що білого та червоного вина, шампанського, різноманітних алкогольних, та без нього коктейлів буде досить. Для більшості, може так і було.

Але це ж не мегаполіс, де неповнолітньому важко знайти спиртне. В селищі існувало багато таємних, і водночас, всім відомих місць, де можна придбати самогон. А пити цей шмурдяк з під стола, мішаючи його з вином та шампанським, вважалося справжнім «бойовим хрещенням» хлопців.

Дівчата таке майже не вживали. Чи були більш витривалими. Їх більш цікавило кидати шматочки шоколаду в келихи з шампанським. Їм це порадила ніхто інший, як Оленка, дочка Заї. Дівчата наші, з Оксаною на чолі захопилися тим, як шоколад вибухає маленькими бульбашками повітря в шампанському.

Не дивно, що майже всі танці стали непарні, коли минуло декілька годин. Деяких «крутих менів» огидно рвало в кущах біля кафе . Добре, що «старі» вже помітили свій промах та почали приводити «дітей» до ладу.

А мій батько не був присутній на святі. Тоді ми ще не спілкувалися. Й хрещений не встиг повернутися до Харкова. Тому я був представлений сам собі.

Але де ж моя мати була в цей час? А вона мирно насолоджувалася своїм улюбленим «Мохіто» за компанію з Заєю, в одній з кімнат, де залишили всі свої речі. Ось тому вона дещо втратила контроль над ситуацією.

Я тоді був дуже п'яний. Ледь тримався на ногах, знаходячись в стадії сп'яніння «море – по коліно». Ще на тверезу голову виник в мене план: шикарно пригостити Заю коктейлем, та запросити на «медляк». Плітки, про які я дізнався декілька днів тому, остаточно склалися для мене в палке почуття до свого класного керівника. Одинадцятий клас то вже закінчився, ніхто тепер не завадить першому коханню. До виповнення вісімнадцяти років мені залишалося менше місяця.

В моєму сп'янілому мозку ця думка добряче засіла. Як в тумані, пригадую: мене запросила дочка Заї на «медляк», та намагалася притиснутися до мене поближче. З відсутністю делікатності п'яного вперше, я вислизнув від Оленки. Боковим зором помітив сльози в її очах, проте тоді мені було начхати на її почуття.

Прихопивши зі стола відкорковану пляшку, я почав шукати Заю, вважаючи себе незаперечним «мачо». Дуже швидко знайшов її в кімнаті з речами. Вона сиділа в наушниках, та дивилася якесь кіно на планшеті своєї дочки. Мати моєї поруч не було, та я ще забув про те, що вона мала з'явитися щохвилини. Похитуючись від випитого, я вирішив зухвало розпочати своє «зваблення»:

- Зоя Василівна, дозвольте Вас на танець запросити, чи пригостити вином?

Її обличчя здригнулося від огиди. Навіть я це помітив.

- Василю, я – не в настрої сьогодні щодо танців, а тим більше «медляків». Вино пити теж не хочу, й тобі не раджу. Йшов би ти краще на свіже повітря, щоб протверезіти.

- Ви ти так кажете, тому що вважаєте мене ще малим, чи недостойним Вас?

В мене почала з'являтися п'яна агресія:

- Чоловіка ж у вас все одно немає. Мені менше місяця залишається до вісімнадцяти. Не треба з себе вдавати юну полонянку, оточену розбійниками.

Від такого нахабства в Заї аж кашель несподівано почався. Відкашлявшись, вона мовчала декілька хвилин. З шикарної жінки в вечірній сукні вона раптом перетворилася на маленьку, та беззахисну дівчинку. Та це було оманливо. Презирливо поглянув на мене, сказала:

- Коли буду голодувати, може запропоную тобі себе за мішок картоплі. А до тих пір – іди геть звідси та проспись.

- Теж мені пані знайшлася, - пробурмотів я та, вийшов з кімнати, ледь не забивши з ніг власну матір.

- Василю, синочку мій, що ж ти наробив? Тільки злі язики замолчали, а ти їм такий привід почати все з початку надав.

- Раніше треба було вчити мене жити, - буркнув я та пішов знову до танцующих, ледь не впавши зі сходів.

Дочка Заї сумно стояла в сторінці. Побачивши її, мені прийшла ще одна підла думка в голову. Пошатуючись, підійшов я до неї, та почав силоміць тягнути до кола танцующих. Вона не хотіла, намагаючись вирватися з моїх рук. Я підійшов ще ближче, вхопив її за щоку всіма пальцями та поцілував.

Відштовхнути мене їй не вдалося. А цілувати було приємно. Губи були ніжні, як пелюстки, й такий самий квітковий аромат парфумів. Біля моїх очей були 3 родимки в ряд.

Роздивитися їх я не встиг, бо добряче отримав коліном проміж ніг від дівчини. З'явитися батьки, та виволокли мене на подвір'я, де мене одразу ж знудило. Але ці 3 родинки на щоці, та квітковий аромат я не забув.

Кінець випускного випав з моєї пам'яті. Прокинувся я піздно вранці, та ще й не у власному ліжку. З одягу на мені були тільки труси, а поряд лежала мати Оксани – найкращий місцевий парикмахер – теж в нижній білизні. До сих пір не знаю, чи вдалося мені тієї ночі втратити цнотливость, чи ні. Жінка ця виявилася мудрою: вона з легкістю уникла спогадів про нещодавні події. Пригостивши мене кавою, відправила мене додому досипати.

Похмілля було таким кошмарним, що відтоді я ніколи так не напивався. Пиво та трохи вина в компанії. Найкращим тормозом стала огида та сором за себе.

… Світло різко вдарило мене по очам. Й перше, що я побачив, були 3 родимки на щоці своєї супутниці! Тільки зараз до мене стало доходити. Це ж та сама дочка Зої Василівни, але старша на 5 років! Саме її я так скривдив на випускному.