Вічна загадка Медині

Як сказано раніше, у Мединській окрузі 2000 років тому в особливо великій повазі були гайдуки-воїни та соколи (ймовірно, дислокувалися в Блюдниках та Соколі, як було розшифровано вище), і які віддано захищали свою землю. Геройський дух гайдуків-соколів передався нащадкам сокілчан, які виплекали не одного героя-воїна в новітній загарбницькій війні росії проти України.

Воїни давнього суспільства належали до одного з вищих прошарків суспільства. На найвищому щаблі стояли жреці-друїди, як духовна та інтелектуальна влада, за ними йшли вожді, жупани та князі племен, а далі полководці та воїни, тоді ремісники й торговці, й на кінець, плебеї – решту простого народу. Цей поділ створював міцну структуру та ієрархію суспільства давніх галлів-хорватів, яка вже в залізному віці (І тисячоліття до н. е. – початок середньовіччя 375 р. н. е.) нагадувала феодальний лад, як сказано вище. Частково цей поділ в царинах «бідний-багатий» та «поважний-неповажний» залишився в поведінковій ментальності краян та мединян зокрема.

Духовні керівники давніх галлів – друїди (подібні їм давньоруські волхви) були високо вченими на свій час. Ці священнослужителі вивчали астрономію, математику, філософію, медицину, космологію та мистецтво. Але всі свої напрацьовані знання друїди передавали тільки в усній формі найбільш здібним учням, які могли навчатися від 7-ми до 20-ти років у школах друїдів. У таких школах навчалася тільки молодь еліти білохорватського суспільства. Діти простолюдинів переймали ремесло батьків у спадок.

Мудреці-друїди були надзвичайно відданими своєму народу. Вони були не лише служителями древніх релігій – жрецями, але й суддями, радниками, учителями, які виховували та навчали знатну молодь, а також назначали князів та керівників племен, як свідчили античні джерела, зокрема Юлій Цезар про кельтів. А також те, що вони були непереможними в бою і вороги найбільше боялися друїдів за їх беззастережну відданість своєму народові, тому що в них була зосереджена вся міць влади та культу. Коли прийшло християнство, роль друїдів зменшилась до чаклунів, характерників (українське козацтво), поляниці (українські жінки-характерники), знахарів та мольфарів і босоркань (у Карпатах).

Вихідці з білих хорватів жупани, ставши на найвищому щаблі суспільства поважними боярами в Галицькій державі (1084-1349 Галич, Перемишль, Звенигород, Теребовля, Поділля та Берладь) і надалі дотримувались давніх демократичних засад у власній державі. Тодішнє боярське віче стало першим прототипом сучасного парламентаризму. Бояри мали таку вирішальну силу, що часто протистояли самому князю, через що часом послаблювалось саме князівство як держава, якщо перемагала корисливість над патріотизмом.

У давні часи народ білих хорватів надзвичайно шанував своїх провідників-священнослужителів – друїдів. Кожний громадянин самовіддано служив рідній землі. Відчайдушно захищати свою землю, померти за неї, за свій народ та віру – це було найвищим подвигом, за який праведні душі героїв одразу відходили до ирію – раю та відроджувались заново в новому житті. Цей патріотизм передавався у спадок нащадкам білих хорватів галичанам, для котрих воля, віра та земля стали священними поняттями. Село Мединя також пульсує здоровим ядром патріотизму діянь його вірних синів – борців-героїв, безкорисливих волонтерів та активістів громади. Хоча часом високе почуття патріотизму балансує з реальним почуттям втомленості в цілій країні.

Білі хорвати (пізніше галичани), що залишилися в Галичині після давньої хвилі переселення народів, завойовані русичами, а потім іншими завойовниками, впродовж віків завжди з підозрою дивилася на прийшлу владу на власних теренах, наче очікуючи на свого рідного месію, який відродить давню славу й утвердить спокій.

Може тому галичани до сих пір мають кардинально іншу думку від решти України, як в політичних так і культурологічних питаннях, чому сприяло ще й те, що Галичина довший час розвивалась у цивілізованій Європі. Напевно, це відчуття галичани – нащадки білих хорватів, передали в загальному і всьому народові України. Українці тільки-но запідозрять фальш у керуючій сфері – одразу Майдан!

У с. Стільське (колишня столиця білих хорватів) побутує досі легенда про «ЗОЛОТУ КОЛИСКУ», яка була сакральним символом хорватського народу. Білі хорвати вірили, доки в їхній столиці буде зберігатися ця священна реліквія, доти народ буде незалежним та щасливим. Але завойовники знищили верховне місто хорватів, вбили хранительку, а колиску забрали. За іншою легендою, охоронці столиці заховали Золоту Колиску від ворогів. І люди вірили й до сих пір вірять, коли ця священна реліквія віднайдеться, тоді настануть щасливі часи для нащадків білих хорватів.

Давні слова та вирази в сучасній говірці

(з досліджень Т. Короля)

«А цен той – з сего світа на там той». (CENT – сотий, TOI – ти, SE – це, VIE – життя, TA – твоє). Галли бачили звичай скіфів,

які віддавали сотого поленого під меч на страту.

Багно (BAGNE – каторга) – суч. болото

Балія (BALEI) – ванна

Бас (BAS) – низький

Баштарні – велике приміщення

Бовдур (BOUDEUR) – дурний

Вертіб (VERTI – повертати, крутитися) – суч. яр

Вівкає (VIVE – хай живе, CА – тут, JE – я) – суч. голосно

викрикує на високих нотах

`Віно (VINEUX – багатий на вино) – суч. придане

Гайда! (GAE – ліс, DAM – лихо) – Нумо!

Гості (HOSTIS – чужий)

Гостинець – головна дорога, що веде в село

`Гощині (HOSTIS – чужий, SCENE – узвишшя) – суч.

пригощання

Ґарувати (HARA – хлів) – суч. тяжко працювати

Кавалєр (CAVALER – тікати, надоїдати) – суч. залицяльник

Казус трапився (CA – тут, US – звичай) – суч. випадок

Капа (CAPA) – скатертина, покривало

Капарник (CAPER – цап, NIQUE – жест зневаги) – суч.

неохайна людина

Кльоц (CLO) – колода

Кинути за `щеку (CHIQUER – жерти) – щось їсти

Корба (CORBA – крива ручка) – ручка в криниці

Коріцматисі (CORE – богиня нового врожаю, CE – це, MAT –

стояк, TISSE – плетенка, CI – так) – суч. рухатися із зусиллям

«Крот патинки» (CROTTE –гній, замурзаний, PATATE

– дурень, NIKE – посміх) – суч. «щось не вдалося»

Ли`хе (LICHEU – гультяй) – нар. привид

Луб лицьи (лиця) ( LOUP – вовк), лупити – здирати шкіру до

червоного м’яса) – суч. дуже зашарітися

Лупій ( LOUPIOT) – малий бешкетник

Манджати (MANGEOIRE – годівниця) – ходити пішки

Мара (бог спокуси в китайців) – примара

Най! ( NAYA, NAGA – змія на санскриті) – суч. Не чіпай!

або Нехай!

Обрус (OBRUSSA – покривало) – суч. скатертина

«Перепустити через огень» (на свято Бельтейн

проганяли худобу між багаттями для вигнання злих

духів) – суч. ланцюг обпалюють у кузні вогнем

Празник (PRANSUS – той що об’ївся) – суч. свято

Проциндрити (CENDRE – попіл (розвіявся в майстра)

– суч. втратити

`Пущині (PUY – узвишшя, SCENE – узвишшя, підмосток,

де виступали давні артисти на свято Фебра) – суч.

остання неділя говіння перед постом

Трісьцьи з болота (TRISTE – похмурий)

Роздруховсі (ROSSE – свіжий, DRU – сильний, CHOU – милий,

CI – так) – суч. пробудився, пожвавився

Фіра (FIRE – їхати) – суч. підвода, віз

Церата (CERA – восковий колір обличчя) – суч. клейонка