У полоні мелодії

І знов я в музику кидаюсь,

Коли на серці і в душі — тінь.

Ніби знову прокидаюсь,

Йду із заплющеними очима в далечінь

Таку далеку й невідому,

Засіяну безліччю надій,

Без суму, без грому,

Забуваючи про тяготи життя

І загадкові повороти майбуття...

Так хочеться місцями в музику проникнутись

І, щоб часом не заплутатися

У чудових нотах музики тієї,

Я буду помалу розчинятися...