Годинник
Рука «Дехто», виразкована до кістки, боліла дедалі сильніше. Біль посилювався гидким цоканням. Годинник на стіні відміряв призначений час. Його, того, хто вважав себе володарем світу, мудрим і великим, боялися й слухалися багато хто.
Багато хто грав за його правилами. «Дехто» часто розважався тим, що вигадував усе нові й нові правила. Чим абсурднішими були ці правила, тим смішнішими й безглуздішими у його очах були ті, хто їх виконував. Йому подобалося принижувати, маніпулювати й розігрувати багатоходові партії.
Людей ставили в ситуації, у яких вони, доведені до відчаю, забувши сором і совість, остаточно заблукавши між добром і злом, чинили злодіяння. Своїх маріонеток він іноді звеличував. Потім, награвшись, скидав із п’єдесталу. Людські страждання — його їжа. Людські сльози — ласий шматок. Йому, пересиченому владою, нахабному й жорстокому, був підвладний світ людей, але, як показував ненависний годинник на стіні, лише на певний час. Годинник цокав, відміряючи той зовсім невеликий залишок часу.
«Дехто» підвівся зі свого місця й спробував посунути стрілку годинника на кілька поділок назад. Стрілка не піддавалася. Вона вперто наближалася до нульової позначки. У люті «Дехто» жбурнув у годинник скляною кулею.
Засмикалися маріонетки на ниточках, у гарячих точках землі активізувалися бойові дії, молодь вийшла на вулиці, вимагаючи, трощачи, руйнуючи й підпалюючи все, що траплялося на шляху. Підлітки розстрілювали з автоматів своїх однокласників, матері викидали дітей на вулицю. Зневіра й розгубленість панували над світом. Але до здорового вчення не зверталися, обираючи собі за вчителів лише тих, хто лестили б слуху. Ніхто нікого не слухав, нікому не вірив і по-справжньому нікого не любив.
Куля, продовжуючи крутитися, впала на підлогу, і час усередині неї пришвидшився. Хто брехав — став брехати ще завзятіше. Брехунам вірили тим більше, чим абсурднішою була брехня. Хто ображав, принижував і зневажав — був успішний у своїй справі. Хто не гребував прямим насильством, відчуваючи свою безкарність, витончувався у жорстокості. Думати й міркувати було ніколи, це ставало виснажливим і тому не хотілося. Куля крутилася швидше й швидше. А годинник на стіні так само невблаганно відраховував час.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!