"Життя дивних людей"

Дівчинка з красивим ім’ям спала вдома у своєму ліжку. Написавши твір, у якому вчителька просила показати світ, який бачать підлітки, вона одразу про нього забула.

Дівчинка спала, і їй снилося місто. Вона бачить уві сні його стіни, вежі й брами. Дівчинка бачить головну вулицю міста. Ця вулиця вся з чистого, мов прозоре скло, золота. Посеред вулиці тече річка, і води її чисті, мов кришталь. По один і по другий бік річки ростуть дерева, що приносять плоди цілий рік. Міська брама зачинена, але дівчинка бачить крізь прозорі стіни, як на головну площу міста стікаються сотні вершників на білих конях. Попереду, у білому одязі — їхній провідник. Очі його — вогняне полум’я, і на голові в нього багато діадем. Він дивиться на годинник на високій вежі біля головної брами. Дівчинка знає, що коли годинник почне бити, брама міста відчиниться, і вершники на білих конях, одягнені в найкращий льон, білий і чистий, рушать стрункими рядами слідом за своїм провідником.

Вона спить і усміхається уві сні.