Чужа серед своїх

Гроза...дощ...

Як я люблю цю погоду...

Загортаюся в пледик і дивлюся фільм.

Сонце виходить...

Тепліє...

Усі побіжать на двір

А я дивлюся у вікно...

веселяться...

Мені що робити...

Не знаю

Виходжу й собі прогулятись

Але ж..

Я крок до них—

Вони від мене десять.

Мов невидимка стою

серед натовпу...

всі обличчя знайомі

та водночас чужі.