🥳 Розпочався конкурс "Аль Мор": "Магія Свят"! 🥳

Електронні книги / #гроза (15)

Грози

Сьогодні світатиме пізніше

Як небо обступили грізні хмари

Та й звуки відчуваються різкіше.

Блукають десь собі примари

Коли у землю б'ють рудаві блискавиці

І нутрощами відчуваєш гуркіт грому

Вони не сплять, відкриті ма очиці

Блукають під дощем, не мають дому

Немає їм де спати, і чого любити

Не мають як зімкнути сірі очі

Так і буде Земля їх всіх носити

Допоки пануватимуть грозові ночі..

Літо (червень мабуть) 2022 рік

...

Птаха

Дощ у Львові

Іду по вулиці, обмитій

Львівським насупленим дощем.

І оглядаюся щомиті -

Чи крім дощу іде хтось ще?

Та лиш по ринвах краплі скачуть,

Стікають тихо на асфальт.

Вікна домів, неначе плачуть:

За чимось їм до болю жаль.

Ось - я і дощ! Тандем та й годі!

І я іду... І дощ - іде....

Тихенько дякую погоді,

Що нас, немов дітей, веде.

14.05.2016

...

Мирослава Сидор

Осінь у Львові

Осінь у Львові

Ох, ці осінні львівські вечори,

Овіяні димком смачної кави.

Нема у Львові кращої пори:

Сплелись в єдино справи і забави.

Минуло літо – легковажний сон.

Прокинулись - до суєти готові.

А за вікном - осінній саксофон

Нам грає блюз солодкої любові.

Злітають ноти в чисті небеса.

Вертаються багряним падолистом.

Чарує ця п’янка, терпка краса.

Дивує Осінь всіх художнім хистом.

Мигтять під ритми блюзу ліхтарі.

А леви задивились в срібні далі.

Так добре пити каву в цій порі,

Оту гірку із присмаком печалі.

16 вересян 2018

...

Мирослава Сидор

Осінній вальс

Осінній вальс

Вітер грає на струнах дощу

Цю мелодію тиху й тужливу.

І нема ні жалю, ні плачу.

Як симфонію, слухаю зливу.

Краплі б'ються об шибу до сліз.

І стікають по склі, вже безсилі.

Час нам снігу у коси наніс.

Але сніг той розстане у зливі.

Вдар, вітре, вдар

По струні мого серця, не бійся.

З хмар, лине з хмар

Ніким не записана пісня.

В такт, крокам в такт

Грім в литаври нам ритм вибиває.

Так, тільки так,

Душа свою пісню співає!

Змиє дощ і журбу і печаль.

Розведе гірчизну у водиці.

За минулим ніскільки не жаль.

Бо на крила його взяли птиці.

Понесли в синій вир, в синю даль.

Мов печаттю, там Сонце сідає.

Тільки спогадів сива вуаль

Пам'ять втомлену тихо вкриває.

Вдар, Вітре, вдар.

Ні, не страшно від щастя вмирати.

Жар, серця жар

До іскринки в любові віддати.

В такт, серцю в такт

Пролітають і зими і весни

Так, тільки так

Серце зболене знову воскресне!

18.10. 2019

...

Мирослава Сидор

Ми з Осінню - на "ти"

А я пишу тобі листи

І надсилаю Листопадом.

Бо ми вже з осінню - на "ти".

І в цьому є своя принада.

Мене манить отой політ

Її спокуси вогняної.

Хоч за спиною досить літ,

Та я боюсь лише застою.

Не дати холоду думок

В душі згасити жар любові.

Важливо все ж зробити крок.

А ми й до жесту не готові.

Не задивлятись в пустоту,.

Не дати їй нам сонце вкрасти.

Лист має взяти висоту,

Перед отим, як тихо впасти.

11 жовтня 2019

...

Мирослава Сидор

Сьогодні небо в білих цепелінах

Сьогодні небо в білих цепелінах

І звір сиренить бивні догори

Піднявши, наче вирвавшись з фантастик

Дотичних, паралельних нам світів.

Немов іде на пензлях Сальвадора,'

Химерний сон і в плавнях очерет

Записує буколіки на водах

І все упереміш кудись тече.

І губить хтось стару, як світ дискету,

І як тоді, на підвіконні день

З'являється, коли зникає світло,

Те відчуття, що страх уже минув.

Заціпеніли білі цепеліни.

Гроза, ще трохи, вирветься вогнем,

І загориться тьма нечистим полум'ям

Дискети попелу скидаючи униз.

3.05.2022

...

Володимир Каразуб

Зашмаркана погода

Яка зашмаркана погода.

По даху дощ, як кіт, шкребе.

За літом шкода, й то так шкода,

Що, навіть, шкода і себе.

Ще так би ніжилась на сонці,

Ще так би пила теплоту.

І Львовом йшла б в одній суконці,

Ловила б промінь на льоту.

Ну, все - прощай, барвисте літо!

На цілий рік, крізь холоди!

Піду на кухню чай загріти.

А ти... у сни хоч приходи!

22.09.2018

...

Мирослава Сидор

Недільний дощ

Недільний Дощ, туманний, ранній.

А крапель стук, як стук коліс.

Що потяг вистукав останній,

Який нам юність вкрав й повіз.

Якже ж розпачливо і сіро...

Це за Весною - Літа плач.

Жалі пробили в Небі діри,

А ми з болоньї вбрали плащ.

Ну, падай, падай, змий тривогу,

Що пилом вкрила брук Душі.

Бо не знайдуть ніяк дорогу

Ані пісні, ані вірші.

Їм треба стрітись на зупинці

Де Здивувння жде і жде

Із Сумом завжди наодинці.

А він пристав і - не іде.

12.07.2020

...

Мирослава Сидор

Грiм i Блискавка

Так, все живе i дихає навколо:

Кохає, грає, часом, навiть, б'є.

Повiр, це не припинеться нiколи,

Той, хто iде, додолу не впаде.

Ти знав, що Грiм i Блискавка — це друзi,

Що мрiють про кохання день у день?

Коли вони у полi чи у лузi,

То чують серцем разом: Дзень-дзелень.

Ой, нi, не так... бо Блискавка це бачить,

А Грiм лиш ладен чути... От i все.

Здається  всiм, що разом вони, наче.

Насправдi ж, спiльне щастя свiт трясе.

Коли ти грiм, не варто говорити,

Якщо ти блискавка, прикрий руками цно;

Не треба на весь свiт кричати i любити,

Тихенько мрiй, щоб щастя не пiшло.

Вiдомо: Грiм i Блискавка єдинi!

Знаменно: вони рухають наш час!

Розумнi, сильнi, лагiднi i милi,

Нехай гроза обходить боком вас!

...

Iрина

Вітри

Дозволь вустам сказати те, що дмуть

Вітри в серцях сполокані дощами,

Та поцілунком не дозволь йому

Зректись грози, що в’юниться над нами.

Слова твої, без подиху – пусті

Як полотно, що зовсім не зворушно

Висить і припадає на стіні

Пилюкою. Але вливає в душу,

Його подобу, як слова в рядки

Поезія, буквально зі сторінки

Скипаючи у хіть, що явить дар

І від пера жадає відректись,

Від пустослів’я взятися до жінки

Спустившись ниць з її молочних хмар.

25.09.2022

...

Володимир Каразуб

Явлення героїні

(уривок з недописаного роману)

Чатують з схованих шпарин в голодних свідках очі,

Та мислиш ти: «Свої діяння в тиші схоронив»,

Вчинивши ж підле зло, під злим покровом ночі,

Ти сам не знав, а таїну розкрив.

І

Зоріла ніч в вогких травневих шатах,

У хвилях сяйва місячних блукань,

І в цім промітті бачилась розплата,

Гроза, нізвідки вибухла, булатна,

В знамення тихих, страчених зітхань.

Нізвідки вмить зчинились вітровії,

Як із небес зійшла промітна тінь,

Шубовснув спалах, мов зімкнулись вії,

З набряклих хмар спустились срібні змії,

І безліч гніву сповнених створінь.

Мов полоснув хто скальпелем по сфері,

Як з лона місяця з’явилася рука,

І в згустках хмар в побляклій атмосфері,

Скресала плоть у видноті химерній,

А в ній буяла дика нагота,

Яку ніяк не спишеш на папері.

ІІ

І в цій молочній млі в звучаннях грому,

Метнулись зорі повз вощаний шпиль,

І ваготіли в вихорі страшному,

Черкання світла при дощі рясному,

І буря вивергала лячний квиль.

В склепінні неба вирвалась хорея,

В палких, строкатих лініях грози,

І випинались з тучної лівреї,

Дугою клуби в місячній камеї,

Із бірюзовим відблиском роси.

Стрімливо буря вщухла, як ступила,

Вона між зорі, в плетиві нічнім,

В ході цибатих ніг жарінь манила,

І в бризках з хмар лілового чорнила,

Зійшла з висот, де захлинався грім,

І перса в безвинності розкрила,

Та глуму не було в лиці хмурнім.

ІII

В тремких розливах роздавались кроки,

Пагіння крон схилялося до ніг,

І в цій покорі клекотав неспокій,

Коли пила з тіней калюжних соки,

До поки обрій сяйвом не знеміг.

В провалля тьми злягла уява хвора,

Злетівши стоком спорожнілих снів,

Сон розуму, як бач снує потвору,

І страх земний, що дивиться угору,

З цього видіння вирватись хотів.

Крізь лите скло в тьмяних його відливах,

В північнім часі розпашних годин,

Щезав в упитій вулицею зливі,

Холодний образ. І душа мрійлива,

Звільнялась від розмарених картин.

Але поглянь, двійник з якогось дива,

Явився нам без відома причин.

ІV

В легкім вбранні з тонкого маркізету,

Пашіла плоть в принадності своїй,

А на руках трималися браслети,

В тонкому ж поясі гойдалися кисети,

Ох скільки ліній звабливих у ній!

В поспілих грудях дихання здіймалось,

Гарячим духом пах її парфум,

В очах кокетство пристрасно кохалось,

І без торкань, до тіла доторкалось,

І пронизав в блаженстві серця струм.

Ім'я назвала… Ах, цей чудний голос,

Ах, скільки барв спліталося у нім,

Мов в древній знак – містичний уроборос,

Все смертне вмить й живе зімкнулось колом,

Та стиснути красу в обіймах, втім,

Й вінок сонетів був би надто кволим,

В травневім запалі, і серці навіснім.

13.08.2019

...

Володимир Каразуб

Львівський балак

Закручусь в ґраткований плед.

А кіт мені казку розкаже.

Он - тінь на стіні, як атлет -

То б'ється, то стане, то ляже!

Так штора "гуляє" в вікні,

Бо вітер її колихає.

Це, ніби в німому кіні, -

Рух є, але звуку немає.

Хтось скаже:"В якому "кіні" ?"

"Кіно" - треба завше казати.

Пробачте вже, люди, мені,

По-львівськи я звикла писати.

Отак мене Львів захопив!

А львівський наш балак не знидів

Хто в Львові ніколи не жив

Той кіна ніколи й не видів! 🙂

Зробилам цитриновий чай

Заправилам липовим медом!

Ну, осінь, заходь й вибачай -

Тебе я зустріну під пледом! 🙂

20.09.2018

...

Мирослава Сидор
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🥳 Розпочався конкурс "Аль Мор": "Магія Свят"! 🥳
01.06.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Недостатньо конкурсів щоб відволіктися від дратуючих атак ворога? Тоді ось вам новий позитивний конкурс "Магія свят" від проєкту "Аль Мор"! 🥳
Що писати? Звісно ж, фентезі! 😄 Це ж "Аль Мор"! 🍀✨

... Детальніше
Блоги
Ще одна номінація додана до конкурсуЗорян Костюк (Костянтин Зотов)
08.06.2023
Порадилися ми тут з дружиною, яка допомагає мені модерувати конкурс "Неопалима Купина", і вона зверн ... Детальніше
Втекти від реальностіЛія Гако
08.06.2023
Повість "Втекти від реальності" доступна для прочитання в повному обсязі! 💫 Про що ця повість? Про д ... Детальніше
Як щодо нагород за 4-5 місце?Зорян Костюк (Костянтин Зотов)
07.06.2023
Прочитав більш уважно деякі оповідання до конкурсу "Неопалима Купина". Дуже багато справді сильних р ... Детальніше
Альманах фантастикиОлександр Молодецький
08.06.2023
На жаль не попав у цей номер, але цікаво глянути. Друзі! Представляємо вам електронну версію Альмана ... Детальніше
День Х - починаю публікувати "Змії"Ія Торн
08.06.2023
Я не вмерла, я редагувала. 22 червня починаю публікувати основну частину циклу "Змії", з д ... Детальніше
відповіді-3Ivan P.
08.06.2023
пригадую, як я спитався про щось серйозне в нашого філософа – ну, Петрушенка, на 1-му курсі аспірант ... Детальніше
На Аркуші вже:
6720читачів
55826коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: