Q&A із засновниками Аркуша 🤓

Електронні книги / #гроза (17)

Грози

Сьогодні світатиме пізніше

Як небо обступили грізні хмари

Та й звуки відчуваються різкіше.

Блукають десь собі примари

Коли у землю б'ють рудаві блискавиці

І нутрощами відчуваєш гуркіт грому

Вони не сплять, відкриті ма очиці

Блукають під дощем, не мають дому

Немає їм де спати, і чого любити

Не мають як зімкнути сірі очі

Так і буде Земля їх всіх носити

Допоки пануватимуть грозові ночі..

Літо (червень мабуть) 2022 рік

...

Птаха

Дощ у Львові

Іду по вулиці, обмитій

Львівським насупленим дощем.

І оглядаюся щомиті -

Чи крім дощу іде хтось ще?

Та лиш по ринвах краплі скачуть,

Стікають тихо на асфальт.

Вікна домів, неначе плачуть:

За чимось їм до болю жаль.

Ось - я і дощ! Тандем та й годі!

І я іду... І дощ - іде....

Тихенько дякую погоді,

Що нас, немов дітей, веде.

14.05.2016

...

Мирослава Сидор

Осінь у Львові

Осінь у Львові

Ох, ці осінні львівські вечори,

Овіяні димком смачної кави.

Нема у Львові кращої пори:

Сплелись в єдино справи і забави.

Минуло літо – легковажний сон.

Прокинулись - до суєти готові.

А за вікном - осінній саксофон

Нам грає блюз солодкої любові.

Злітають ноти в чисті небеса.

Вертаються багряним падолистом.

Чарує ця п’янка, терпка краса.

Дивує Осінь всіх художнім хистом.

Мигтять під ритми блюзу ліхтарі.

А леви задивились в срібні далі.

Так добре пити каву в цій порі,

Оту гірку із присмаком печалі.

16 вересян 2018

...

Мирослава Сидор

Осінній вальс

Осінній вальс

Вітер грає на струнах дощу

Цю мелодію тиху й тужливу.

І нема ні жалю, ні плачу.

Як симфонію, слухаю зливу.

Краплі б'ються об шибу до сліз.

І стікають по склі, вже безсилі.

Час нам снігу у коси наніс.

Але сніг той розстане у зливі.

Вдар, вітре, вдар

По струні мого серця, не бійся.

З хмар, лине з хмар

Ніким не записана пісня.

В такт, крокам в такт

Грім в литаври нам ритм вибиває.

Так, тільки так,

Душа свою пісню співає!

Змиє дощ і журбу і печаль.

Розведе гірчизну у водиці.

За минулим ніскільки не жаль.

Бо на крила його взяли птиці.

Понесли в синій вир, в синю даль.

Мов печаттю, там Сонце сідає.

Тільки спогадів сива вуаль

Пам'ять втомлену тихо вкриває.

Вдар, Вітре, вдар.

Ні, не страшно від щастя вмирати.

Жар, серця жар

До іскринки в любові віддати.

В такт, серцю в такт

Пролітають і зими і весни

Так, тільки так

Серце зболене знову воскресне!

18.10. 2019

...

Мирослава Сидор

Ми з Осінню - на "ти"

А я пишу тобі листи

І надсилаю Листопадом.

Бо ми вже з осінню - на "ти".

І в цьому є своя принада.

Мене манить отой політ

Її спокуси вогняної.

Хоч за спиною досить літ,

Та я боюсь лише застою.

Не дати холоду думок

В душі згасити жар любові.

Важливо все ж зробити крок.

А ми й до жесту не готові.

Не задивлятись в пустоту,.

Не дати їй нам сонце вкрасти.

Лист має взяти висоту,

Перед отим, як тихо впасти.

11 жовтня 2019

...

Мирослава Сидор

"ПІД ЧАС ГРОЗИ"

Як добре плакати під час грози,

Бо ніхто не бачить твоєї сльози

Й уваги ніхто не звертає,

Яку вагу капля сльози має.

Гуркіт грому в вухах лунає,

В душу невимовний страх вселяє,

Блискавка в очах сяє,

Аж серце моє завмирає.

Гроза ще триває й триває,

А в серці одне питання лунає:

Чи любить мене чи кохає?

Але відповіді просто немає.

А грім в вухах знову лунає

Й дощ на мене з неба ллє,

Він собою все заливає,

А серце в грудях палає.

Їм все відомо там на небесах,

Прощальних слів шепіт на губах,

Блискавка відбивається в очах –

Краплі на моїх щоках…

Як добре плакати під час грози,

бо не видно сльози

...

jozik

Сьогодні небо в білих цепелінах

Сьогодні небо в білих цепелінах

І звір сиренить бивні догори

Піднявши, наче вирвавшись з фантастик

Дотичних, паралельних нам світів.

Немов іде на пензлях Сальвадора,'

Химерний сон і в плавнях очерет

Записує буколіки на водах

І все упереміш кудись тече.

І губить хтось стару, як світ дискету,

І як тоді, на підвіконні день

З'являється, коли зникає світло,

Те відчуття, що страх уже минув.

Заціпеніли білі цепеліни.

Гроза, ще трохи, вирветься вогнем,

І загориться тьма нечистим полум'ям

Дискети попелу скидаючи униз.

3.05.2022

...

Володимир Каразуб

Зашмаркана погода

Яка зашмаркана погода.

По даху дощ, як кіт, шкребе.

За літом шкода, й то так шкода,

Що, навіть, шкода і себе.

Ще так би ніжилась на сонці,

Ще так би пила теплоту.

І Львовом йшла б в одній суконці,

Ловила б промінь на льоту.

Ну, все - прощай, барвисте літо!

На цілий рік, крізь холоди!

Піду на кухню чай загріти.

А ти... у сни хоч приходи!

22.09.2018

...

Мирослава Сидор

Недільний дощ

Недільний Дощ, туманний, ранній.

А крапель стук, як стук коліс.

Що потяг вистукав останній,

Який нам юність вкрав й повіз.

Якже ж розпачливо і сіро...

Це за Весною - Літа плач.

Жалі пробили в Небі діри,

А ми з болоньї вбрали плащ.

Ну, падай, падай, змий тривогу,

Що пилом вкрила брук Душі.

Бо не знайдуть ніяк дорогу

Ані пісні, ані вірші.

Їм треба стрітись на зупинці

Де Здивувння жде і жде

Із Сумом завжди наодинці.

А він пристав і - не іде.

12.07.2020

...

Мирослава Сидор

Грiм i Блискавка

Так, все живе i дихає навколо:

Кохає, грає, часом, навiть, б'є.

Повiр, це не припинеться нiколи,

Той, хто iде, додолу не впаде.

Ти знав, що Грiм i Блискавка — це друзi,

Що мрiють про кохання день у день?

Коли вони у полi чи у лузi,

То чують серцем разом: Дзень-дзелень.

Ой, нi, не так... бо Блискавка це бачить,

А Грiм лиш ладен чути... От i все.

Здається  всiм, що разом вони, наче.

Насправдi ж, спiльне щастя свiт трясе.

Коли ти грiм, не варто говорити,

Якщо ти блискавка, прикрий руками цно;

Не треба на весь свiт кричати i любити,

Тихенько мрiй, щоб щастя не пiшло.

Вiдомо: Грiм i Блискавка єдинi!

Знаменно: вони рухають наш час!

Розумнi, сильнi, лагiднi i милi,

Нехай гроза обходить боком вас!

...

Iрина

Гроза

Цинізму рашистів кордонів нема

Невдала атака дратує.

І це є логічно: тиран у керма,

Без вбивства що гостро нудьгує.

Під Куп'янськом хлопці дали копняка

Не раз і не два їм, десятки.

Збентежили в бункері будяка -

На лобі з'явилися цятки.

Хвилюється нечисть, про помсту мичить,

Та б'є по селу, що є поряд.

Ракета в Грозу долетіла за мить:

Такий на життя у них погляд.

Зібралися люди в кафе пом'януть

Загиблого воїна, друга.

Півсотні людей звідти не повернуть,

Вирує там біль та напруга.

Чи був випадковим страшний той приліт,

Чому «Іскандер» спрямували?

Мені відчувається зрадника слід,

Локацію ворогу здали.

Маленька дитина загинула там,

Багато поранених важко.

Не йметься без вбивста проклятим катам,

Завжди була така рашка.

Маленька Гроза та велика біда,

Бо кожний десятий там вбитий.

Нехай пам'ятає москальська орда,

Feedback буде несамовитий.

...

Галина Студінська

Вітри

Дозволь вустам сказати те, що дмуть

Вітри в серцях сполокані дощами,

Та поцілунком не дозволь йому

Зректись грози, що в’юниться над нами.

Слова твої, без подиху – пусті

Як полотно, що зовсім не зворушно

Висить і припадає на стіні

Пилюкою. Але вливає в душу,

Його подобу, як слова в рядки

Поезія, буквально зі сторінки

Скипаючи у хіть, що явить дар

І від пера жадає відректись,

Від пустослів’я взятися до жінки

Спустившись ниць з її молочних хмар.

25.09.2022

...

Володимир Каразуб

Явлення героїні

(уривок з недописаного роману)

Чатують з схованих шпарин в голодних свідках очі,

Та мислиш ти: «Свої діяння в тиші схоронив»,

Вчинивши ж підле зло, під злим покровом ночі,

Ти сам не знав, а таїну розкрив.

І

Зоріла ніч в вогких травневих шатах,

У хвилях сяйва місячних блукань,

І в цім промітті бачилась розплата,

Гроза, нізвідки вибухла, булатна,

В знамення тихих, страчених зітхань.

Нізвідки вмить зчинились вітровії,

Як із небес зійшла промітна тінь,

Шубовснув спалах, мов зімкнулись вії,

З набряклих хмар спустились срібні змії,

І безліч гніву сповнених створінь.

Мов полоснув хто скальпелем по сфері,

Як з лона місяця з’явилася рука,

І в згустках хмар в побляклій атмосфері,

Скресала плоть у видноті химерній,

А в ній буяла дика нагота,

Яку ніяк не спишеш на папері.

ІІ

І в цій молочній млі в звучаннях грому,

Метнулись зорі повз вощаний шпиль,

І ваготіли в вихорі страшному,

Черкання світла при дощі рясному,

І буря вивергала лячний квиль.

В склепінні неба вирвалась хорея,

В палких, строкатих лініях грози,

І випинались з тучної лівреї,

Дугою клуби в місячній камеї,

Із бірюзовим відблиском роси.

Стрімливо буря вщухла, як ступила,

Вона між зорі, в плетиві нічнім,

В ході цибатих ніг жарінь манила,

І в бризках з хмар лілового чорнила,

Зійшла з висот, де захлинався грім,

І перса в безвинності розкрила,

Та глуму не було в лиці хмурнім.

ІII

В тремких розливах роздавались кроки,

Пагіння крон схилялося до ніг,

І в цій покорі клекотав неспокій,

Коли пила з тіней калюжних соки,

До поки обрій сяйвом не знеміг.

В провалля тьми злягла уява хвора,

Злетівши стоком спорожнілих снів,

Сон розуму, як бач снує потвору,

І страх земний, що дивиться угору,

З цього видіння вирватись хотів.

Крізь лите скло в тьмяних його відливах,

В північнім часі розпашних годин,

Щезав в упитій вулицею зливі,

Холодний образ. І душа мрійлива,

Звільнялась від розмарених картин.

Але поглянь, двійник з якогось дива,

Явився нам без відома причин.

ІV

В легкім вбранні з тонкого маркізету,

Пашіла плоть в принадності своїй,

А на руках трималися браслети,

В тонкому ж поясі гойдалися кисети,

Ох скільки ліній звабливих у ній!

В поспілих грудях дихання здіймалось,

Гарячим духом пах її парфум,

В очах кокетство пристрасно кохалось,

І без торкань, до тіла доторкалось,

І пронизав в блаженстві серця струм.

Ім'я назвала… Ах, цей чудний голос,

Ах, скільки барв спліталося у нім,

Мов в древній знак – містичний уроборос,

Все смертне вмить й живе зімкнулось колом,

Та стиснути красу в обіймах, втім,

Й вінок сонетів був би надто кволим,

В травневім запалі, і серці навіснім.

13.08.2019

...

Володимир Каразуб

Львівський балак

Закручусь в ґраткований плед.

А кіт мені казку розкаже.

Он - тінь на стіні, як атлет -

То б'ється, то стане, то ляже!

Так штора "гуляє" в вікні,

Бо вітер її колихає.

Це, ніби в німому кіні, -

Рух є, але звуку немає.

Хтось скаже:"В якому "кіні" ?"

"Кіно" - треба завше казати.

Пробачте вже, люди, мені,

По-львівськи я звикла писати.

Отак мене Львів захопив!

А львівський наш балак не знидів

Хто в Львові ніколи не жив

Той кіна ніколи й не видів! 🙂

Зробилам цитриновий чай

Заправилам липовим медом!

Ну, осінь, заходь й вибачай -

Тебе я зустріну під пледом! 🙂

20.09.2018

...

Мирослава Сидор
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Q&A із засновниками Аркуша 🤓
08.12.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви не чекали, а ми запрошуємо вас на зустріч із засновниками Аркуша 😎
Що там буде? Відповіді на питання! А ми знаємо, що їх у вас багато 🤓

... Детальніше
Блоги
Конкурсна критика: як її пережити й отримати задоволенняЛана Філлі
24.12.2021
Вітаю всіх аркушиків! Щось давно ми не міркували на різні загальні теми, вам не здається? Щойно за ... Детальніше
Історії успіху та історії невдачі починаються однаковоБодісон
08.12.2023
Пару тижнів тому мені виповнилося 29 років. Це вже той момент, коли до пенсії та немовляти однаковий ... Детальніше
А що, як і ви в душі - Гобіт?В.В. Кайола
09.12.2023
Проєкт "Аль Мор" і Екскурсії Більбо Беггінса представляють казку за мотивами творчості Джона Роналда ... Детальніше
ВгадуняткоМарі К
09.12.2023
Підозрюю, правила ви знаєте: пишіть свої варіанти хто автор тих чи інших творів на "Безмежному космо ... Детальніше
Зміна виставлення нових підглав романів "Мореходки" Мореас Фрост
09.12.2023
До сьогоднішнього дня в мене було почергове виставлення обох романів "Мореходки" по мірі перекладу з ... Детальніше
Де рекламувати свої тексти?Анна Дейна
09.12.2023
Кожному автору потрібні читачі. І виникає питання, де ж їх шукати? Адже самі по собі, попри те, що к ... Детальніше
На Аркуші вже:
8540читачів
84662коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: