О, мій Бос

Майкл

Як тільки Лізі покинула кабінет, Майкл щосили стукнув куланом у стіну. І навіть ця біль була не порівнянна з тією яку він відчував у собі.

Що з ним відбувається? Це далеко не перше закінчені стосунків. Але раніше він такого не відчував. Завжди після розриву з'являлося почуття свободи та ейфорії знайти заміну попередній жінці.

Бари, клуби, вечірки. Як все це можна проміняти на зв'язуючий штамп у паспорті? Який сковує тебе по руках та ногах. А потім ще й діти з'являються. Ці постійні крики та плач.

Мотнув головою Ні, до одруження я точно поки що не готовий. І не знаю, чи взагалі буду готовий, хоч коли не будь.

І все ж, Лізі втрачати було дуже боляче. Але вона має рацію, я не міг дати їй те, що вона хоче. Жодні діти не входили в мої плани, принаймні найближчі роки так п'ять точно. Наші бажання на жаль не співпали, і як би це не було сумно, доведеться її відпустити і жити далі. Кожен своїм життям. Ми з різних  світів. І як би це не було сумним, вона в мій зовсім не вписується. Мої батьки, особливо мама, завжди будуть нагадувати їй про це. І рано чи пізно Лізі від цього втомиться і захоче піти. Тільки я зовсім не впевнений, що потім зможу її відпустити.

Тому дане рішення на разі було правильним. Хоч як би сумно та неприємно це не було.

Наступні два тижні пройшли дуже важко без тепла та усмішок Лізі. Вона мені більше не посміхалася, ми говорили суворо щодо робочих питань. І всі мої спроби пожартувати, щоб трохи розрядити обстановку між нами, ігнорувала.

Ну, дякую і на тому, що не пішла з роботи і не залишила мене одного розгрібати тут усе. Маю визнати, на її місці я б точно пішов і залишив себе страждати і проводити цілі ночі в офісі.

Без її допомоги яби точно не впорався. Варто було віддати їй належне, вона чудовий професіонал своєї справи.

З мамою розмова теж пройшла не зовсім гладко. Істерики було не оминути. Закиди, сльози, прохання крізь сльози. Одним словом мама вміла тиснути на мою психіку та жалість. Але я суворо відмів усі її доводи з приводу одруження на Соні або комусь іншому. Хоча мама швидше за все не залишить своїх спроб мене одружити.

З Лізі, я все ж таки сподівався, що все скоро налагодиться і повернеться на круги своя. Але не тут було. Наш новий фінансовий директор, почав активно бігати за моєю Лізі.

І ТАК, я все ще вважаю ЇЇ своєю. Хоча й сам не знаю, чому. Я розумію, що не маю права так поводитись. Але нічого не міг з собою поробити.

І вона активно відповідала йому взаємністю. Коли зі мною поводилася як снігова королева. Більшість наших партнерів чоловічої статі теж не втрачали момент і частенько обдаровували Лізі квітами, так би мовити на знак поваги.

Я ж став розуміти обурення Елізабет до того, як спілкувався з партнерами жіночої статі, дозволяв собі флірт і часом навіть трохи не пристойний гумор. Я не розумів, що ту такого?

А коли опинився по той бік кіно, все зрозумів на своїй шкурі.

Наближалася щорічна подорож за місто. Щороку тімбілдінг для співробітників офісу. Налагодження взаєморозуміння у колективі важливе. Завдяки таким поїздкам, співробітники більше зближалися, і в робочому процесі поменшало конфліктів. І як усі розуміють, цей рік не став винятком.

Уїк-енд за містом, на березі найдивовижнішого озера. Біля початку пишного лісу. Романтичніше місце просто не знайти. Я вибрав його не випадково. Все ж таки тішив себе надією налагодити стосунки з Лізі. Хоча сам ще не знав, що можу запропонувати їй? Стосунки без обов’язків і майбутнього точно не для неї. Та і не впевнений що залишусь цілим, запропонуй я їй таке.

Чорт. Я заплутався.

Приїхавши на місце всі почали розходитися по будиночках. Будиночок Елізабет був навпроти мого. Я хотів хоч так бути до неї ближче.

Але, завжди це але, я не врахував втручання у мої плани мами. Вона надіслала на базу Соню, нібито я її запросив. І та своєю появою вбила всі мої плани повернення Лізі, не просто вбила, а прямо-таки з коренем вирвала.

Дівчина, побачивши Соню, обдарувала мене таким презирливим поглядом, що хотілося просто кричати від розпачу.

Ось тобі й налагодив стосунки. Тут навіть на дружні відносини не можна тепер розраховувати.

Що вона про мене подумала? Що я не встиг з нею порвати, як замінив на іншу? Та й ще на кого? На цю не зовсім нормальну?

Вилаявшись від злості, направився до вийнятого для мене будиночка.

***

Перший вечір пройшов досить насичено. Ігри, конкурси. І все в тому ж дусі.

Усі зібралися на вечерю у ресторані. Лізі трохи спізнилася, та й майже нічого не їла. Вона і так за час нашого розриву втратила вагу. І це було дуже помітно.

Соня не відходила від мене ні на крок. Вона мене дратувала навіть коли просто сиділа поруч, мовчки. Ну як можна бути такою настирливою? Весь вечір не зводила погляду. Постійно намагалася привернути до себе мою увагу.

А та, котрій я би залюбки приділив свій час, навіть жодного разу не глянула в мій бік. А ви вже будьте впевнені, я слідкував. І пильно.

З кожним днем я все більше впевнювався, що розрив  з Лізі був великою помилкою. Мені її дуже не вистачало.

Але я також розумів, що своїм вчинком дуже її образив. І пробачення мені нема. Адже я поставив хрест на стосунках які ледь розпочалися. І вирішив майбутнє за нас двох. Навіть не поцікавившись, чи був я взагалі в планах на те саме майбутнє в Елізабет. А тепер і не дізнаюсь.

Помітивши як Елізабет покинула ресторан, швидко знайшов привід, не мов мені терміново потрібно до вбиральню, а то в іншому випадку був не впевнений, що Соня не попрямує слідом, втік слідом за нею.

- Лізі, стривай. Нам потрібно поговорити. – Та навіть не повернулася.

- Нам немає про що говорити.

Вона продовжувала йти у бік озера.

- Стривай кажу. - Схопивши її за руку, повернув обличчям до себя.

- Я її не запрошував. Це знову все витівки мами.

- Майкл мені байдуже. – Вона тяжко видихая. – Мене не стосуються твої відносини з жінками.

- У мене не має відносин з іншими жінками. Лізі я… думав про нас і…

Дівчина так швидко відпрянула, що навіть не встиг якось відреагувати.

- Майкл, я тебе не розумію…. Просто, просто ти спочатку стверджуєш, що між вами нічого немає, а потім мило сидиш з цією за столом і посміхаєшся. А потім біжиш за мною. Я не можу тебе зрозуміти. Чого ти хочеш від мене?

- Я хочу тебе. - Одним рухом, притиснув таке бажане тіло до свого, і вп'явся в її губи пристрасним поцілунком.

Але мені не відповіли. Та мені не просто не відповіли, мене відштовхнули убік і зарядили такого ляпаса, що мені аж вуха заклало. У голові стояв брязкіт, а перед очима картина, як моя Лізі, швидко від мене віддаляється.

Ну, що ж, я заслужив.

***

Ніч пройшла не краще ніж попередній день. Соня, не знайшовши мене в ресторані, приперлася чатувати біля мого будиночка.

Добре, що я помітив її раніше, ніж вона мене. Так що довелося півночі сидіти з вимкненим світлом і замкненими дверима, створюючи видимість, що «нікого немає вдома».

Але треба віддати і Соні належне. Терпіння в неї залізне, бо покинула вона свою позицыю на початку третьої ночі.

А я, через неї, не мав можливості покинути свій притулок і піти на пошуки Лізі. Бо в неї в будиночку світло теж не спалахнуло. Або, вона теж створювала видимість «нікого немає вдома» Або, варіант який мене зовсім не влаштовував, що вона взагалі додому не поверталася. В такому разі де, а головне з ким вона провела цю ніч?

***

Другий день відпочинку розпочався досить дивно.

Лізі мені посміхалася і навіть відпускала жарти. Я взагалі не міг збагнути, що з нею відбувається? Та й хто може зрозуміти цих жінок?

- Доброго ранку милий. Чому такий смурний, що не виспався?

Коли, вона промовила мені це на вухо, щоб навколишні нас випадково не почули. Моєю шкірою пройшовся табун мурашок. Та, що там приховувати, почував себе, як школярка на випускному, від кожного її дотику та пристрасного погляду, я червонів і здригався.

Але я все не розумів. Що за гру вона затіяла?

Цілий день Елізабет від мене не відходила. Хоча ще вчора шарахалася наче від прокаженого. На змагання з перетягування каната пішла до моєї команди, екскурсія на човнах і лісом теж не стала винятком. Та, навіть намет поставила поруч із моїм. І весь цей час не забувала воркувати немов та березнева кішечка.

Соні це явно не подобалося. Та в свою чергу відпускала гидкі й непристойні висловлювання у бік Лізи. І всі мої погрози, вимити її брудний рот з милом не призвели до очікуваного успіху.

Відчуваю, назріває вибух атомної бомби в обличчях цих фурій. Будуть постраждали. В моєму обличчі так точно.

- Майкл, любий допоможи мені поставити намет, а та я сама не впораюся. Ну ось, чорт, ніготь зламала. - Соня весь час, що не лаялася з Лізі канючила.

- Так милий, допоможи звичайно. А то, доведеться жінці на вулиці ночувати, а на ній стільки брязкальців, що дивишся і сороки вкрадуть. - Лізі чепляла ту у відповідь.

- Заздри мовчки, дура. Всі ці як ти висловилася брязкальця стоять цілу купу грошей. Та, що там казати. Тобі таких явно не бачити.

- Ой, та що ти, прямо-таки купу? І що, мені тепер із захоплення кричати? – Фиркнула та. – Мушу тебе засмутити. Від цього ти не станеш менше схожа на пуголо городнє.

– Це я пугало? – Кричала Соня на увесь ліс.

Елізабет демонстративно покрутилася в різні боки.

- А ти що бачиш тут когось поруч із купою біжутерії на тілі. Та я взагалі дивуюсь як ти наш човен на дно не потягнула з такою-то зайвою вагою?

- Щооо? Ти що це мене обізвала жирною?

- О, я так дивлюся інтелектом ти теж не вийшла? Я говорила про вагу всієї тієї нісенітниці, що ти на себе начепила, а не про вагу твоєї дупи. Хоча… - Елізабет схилила голову на бік, придивляючись, -  Над вагою все х слід попрацювати

-Та як ти смієш? – Соня, волала на весь ліс. Не хвилюясь як вона наразі виглядае перед моїми працівниками.

- А що я тобі такого сказала? На правду не ображаються, люба. Так, милий? – Лізі вирішила і мене втягнути у цю розмовку.

- Дівчатка, давайте ми не будемо сперечатися? – спробував трохи їх примирити.

- Та хто ж сперечається, я просто вказую на факти. - Лізі не збиралася відступати.

- Ти чому Майкла називаєш милим? Він не твій милий, а мій. – Шипіла Соня.

- О, а я так подивлюся, святе місце довго порожнім не буває?

Вона окинула мене таким пропалюючим поглядом. Не знаю як ще не спалахнув на тому ж місці.

- Ні, я не чій. Я сам собою. - Так, треба терміново спростовувати всі наполегливі аргументи Соні, що ми пара. А то, Лізі дивишся ще взбрикне і спалить мене вночі разом із наметом.

- Ведмедик, не треба перед нею щось приховувати. Нехай знає, що ми пара.

А я вже кипів від злості, що ось-ось був готовий когось потримати за горло.

- Соня МИ НЕ ПАРА. - Та я вже просто волав на весь ліс.

Але один погляд на соню дав зрозуміти. Дамочка точно ненормально. Вона вирішила все для себе. В її очах ми пара. А все інше її не цікавить.

І це вже не на жарт починало лякати. Від таких як вона не слід було чекати щось доброго чи хорошого.

Ну мама? Ну допомогла так допомогла.

Елізабет

Минули кілька тижнів, були гіршими в моєму житті. Бачити його поряд, відчувати знайомий і такий рідний запах, і не мати змоги до нього доторкнутися. Було дуже боляче.

Вечорами море пролитих сліз. А вранці, наче нічого не сталося, натягнувши звичну усмішку, йшла на роботу.

Рука так і тягнулася роздрукувати заяву про звільнення і покінчити нарешті з цими тортурами. Але, але в такому разі я втрачу можливість тихо їм милуватися. А я без нього не зможу. І як бути далі не розумію.

Я сама себе мучила. Но не була готова ось так піти. Знаючи що більше не зможу його побачити.

***

Щорічна поїздка фірми на відпочинок відбулася. Все було чудово. Я раділа можливості трохи відпочити. Свіже повітря. Відмінний настрій. І, хоч ми з Майклом і розлучилися, все ж таки продовжувала тішити себе якимись надіями. Надіями на те, що він з рештою зрозуміє яку помилку зробив. І все виправить.

Але як виявилося моїм мрім ніколи не доведеться стати дійсністю. Ті розлетілися в порох.

Майкл притягнув цю мимру Соню із собою. Хоч він і потім казав мені, що вона сама приїхала, так би мовити «матуся» знову розстаралася.

Я звичайно схилялася вірити йому. Але не розуміла, чому він не виставить її геть. Послав би її назад. Но Майкл цього не зробив. Тож не дивно що я йому не вірила. І с кожною хвилиною мої підозри та злість ставали все більшими.

 Перший день відпочинку, так добре розпочавшись з кожною своєю хвилиною, котився під укіс, і до кінця дня вибив у мене весь ґрунт з-під ніг.

Закрившись у своєму будиночку, проридала майже до самого ранку. А потім вирішила, що з мене досить. Скільки ж можна? Чому я повинна сумувати коли цей… цей там розважається.

А те, що він розважається, я чомусь не сумнівалась.

Майкл продовжує жити далі. Ходить такий задоволений, а я тут зума сходжу за ним. Зводжу себе, страждаю. А йому все одно.

Притягнув свою мимру, і життя налагоджує. Несвідомо зжала руки в кулаки.

Ну що ж, якщо так, то я їм покажу якою я можу бути колючою.

А що? Поп'ю трохи його крові, годі тільки мою пити.

Проведу свій відпочинок за повною програмою. А якщо звільнить, то й фіг з ним. Хоч помщуся за пролиті сльози.

Прийшовши до таких висновків нарешті змогла спокійно заснути. З думкою про те, що завтрашній день обіцяє бути веселим. Принаймні для мене.

А все інше, мене не повинно хвилювати.

На другий день поводилася немов закохана березнева кішка. Була сама люб'язність.

Я бачила, як це діє на Майкла і була горда собою. Сутичка із Сонею мене потішила. І треба визнати, навіть настрій мені підняла.

Виявляється, бути стервом навіть весело. Олію у вогонь підливав і наш новий фінансовий директор Скот. Хоча він і не знав, що виявився замішаним у нашу кашу, яка вже давно кипіла.

На робочому місці він мені просто мило посміхався. А тут, так би мовити у не формальній обстановці, почав активно виявляти свій інтерес.

Він був досить привабливим та кумедним. Високий, підтягнутий. Постійно мене смішив. І не упускав можливості виявити свою галантність. То руку подасть. То з наметом допоміг. Хоча інструктор дала чіткі вказівки, як усе зробити. І я б без проблем сама впоралася.

Але від його допомоги все ж не відмовилась.

Коротше кажучи, чим вище піднімався мій настрій, тим більше починав смурніти Майкл.

А це означало, що не все втрачено. Що я йому не байдужа. Може, його треба було трохи підштовхнути? Допомогти прийняти рішення.

Він повинен зрозуміти, що для нього важливо. І якщо я йому насправді не байдужа, то Майкл повинен зрозуміти, що якщо не зробить хоч якогось кроку в мій бік, то втратить мене. Все залежить від нього.

Наш табір розташувався біля річки. День був досить спекотним. Отже, коли Скот запропонував поплавати, не бачила сенсу давати йому відмову, та з задоволенням погодилася.

Переодягнувшись у наметі у свій найсексуальніший купальник, він був білого кольору зі стрічками. Що немот ті змійки обплітами верх мого тіла та крихітними трусиками. А що? Я струнка і доволі приваблива. Так що не бачу сенсу соромитися себе і ховатися за купою одягу. Тим поче що ми не на роботі. А значить маю повне право.

Зібравшись, випурхнула з намету. Майкл витріщився на мене таким пропалюючим поглядом. Я прям дивуюся як не спалахнула.

А Скот і вся частина чоловічого колективу в прямому сенсі пустила слину. Більшість жіночого, включаючи і Соню, свердлили в мені поглядом заздрісну дірку.

А я виявляється популярна у протилежної статі? Посміхалася у власних думках. А зовні. Робила вигляд, що нічого не помічаю.  

Всі ці хтиво-схвальні погляди допомагали моїй впевненості в собі зітхнути на повні груди. Маю визнати. Була дуже задоволена.

- Ого, Лізі та по тобі модельні агенції плачуть. – Скот взагалі не соромився у своїх висловлюваннях. А поглядом так взагалі мене вже роздягнув і… ну ви розумієте

- Гей, вистачить так мене роздивлятися. Ти мене бентежиш.

- Красуню, тобі нема чого соромитися. Ти просто шикарна.

- Дякую за комплімент. Мені приємно.

- А мені то як приємно робити тобі приємно - Хлопець якось двозначно мені посміхнувся. У нього були плани на мене. Це навіть дурень зрозумів би.

І Майкл теж швидко все прорахував. Без жодного слова, за секунду переодягся і був готовий йти купатися. Він ясно давав зрозуміти, що не залишить мене наодинці зі Скотом. І цим вкотре доводив, що я йому не байдужа.

Дякую всім хто мене читає.

Буду рада за коментарі та підтримку.