Дівчинка танцює під дощем

Дівчинка танцює під дощем:

Парасолька ловить кулі з сталі,

Та одна упала й просто вщент

Її ніжну душу розхрестала.

Дівчинка тримає у руках

Дуже міцно сховочок маленький -

То є порятунок, то є знак,

То міцні обійми її неньки.

Вчора пішов тато на війну,

А вона зібралася й танцює.

Ніби вихор мрій здіймає у пітьму,

Й оберіг для рідного малює.

Кожен крок - зусилля надважке.

Кожен рух - душа ридає знову.

Тато дав завдання нелегке:

Вірити у нього і чекать додому.

І минають дні, сплива вже рік.

Ось і літо, півтора вже року.

А його нема ще у воріт,

І вона танцює: крок за кроком.

Знає ж бо, танок її - чарівний.

Він його від кулі врятував.

З ворогом в бою нерівнім

Донечку свою в думках тримав.

А вона - то ніби наша Україна.

Вся згорьована за час війни,

Вся розтрощена, уся в руїнах!

Та духом не підкорена біді.

Криваві плями покривають тіло,

І душа прострілена наскрізь.

Та не вбито, не забрато віру!

Танцюй дівчинко, танцюй, кріпись!

Вір! Вір в тата, і у Перемогу,

Світлого добра над темним, злим.

Вихором танка твого німого -

Ворога хай б'є небесний грім.

...Дівчинка танцює під дощем,

Під дощем із теплих літніх крапель.

Парасолька не потрібна вже!

З Перемогою вернувсь додому тато.