Сон
31017
На колінах – фарба розлита.
В руці – пензель тремтячий.
А на очах спогад.
Спогад про тата.
Мажуться з фарбою сльози
Тільки вже де вона, а де я зі слізьми
Не дізнається ніхто там колись.
Хотіла змінити,
Вже знала як.
Але залишила так.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯