Україна. Верлібр

Я люблю Україну з усіма її гріхами,

бо святим ніхто не буває.

Я люблю цю країну будь-яку:

калинову, солов'їну,

уквітчану маками й мальвами,

надією й мріями покриту.

Люблю її зорі на плесі річки,

рожеві світанки.

Люблю небесну блакить і сонце,

яке сліпить очі.

Її красу неповторну і вічну.

Я люблю цю країну будь-якою:

незламною і нездоланною,

у вогні, у вирої хаосу

не покину ніколи й нізащо.

Люблю її бунтівну,

таку живу і прекрасну.

Її історію многовікову

і звичаї, передані пращурами

на сторінках пожовклих листів

каліграфією.

Я люблю Україну будь-яку.

Люблю її різною.

І в серці таку збережу

рідну і вільну.