Будуть...

А завтра будуть нові люди,

вони по-новому любити будуть.

Але страждатимуть так само,

стереотипно й трохи п'яно.

І будуть збуджень лейтмотиви,

примирень милозвучні стіни.

Розмови й байки про минуле,

в яких нас уже не буде.

Не буде світу того злого,

вони збудують своє словом.

І куль страждання міріади,

на пам'ять випустять у хмари.

Між швів безодні, між безкрайнім,

між тим, що було і буде далі.

Меморіал людської тями,

блакитна цятка між зірками.