Як ти?

Згасає гомін давніх слів,

і тиша поміж нас глибока,

та я б дізнатися хотів,

як ти живеш там, ясноока.

Чи спокій маєш у душі?

Чи є тепло у твоїм домі?

Чи не сумуєш уночі,

коли згасають дні у втомі?

Чи той же світлий, ніжний сміх

в твоїх очах і досі грає?

Чи серед тисячі доріг

в тобі той самий вогник сяє?

Чи вариш каву запашну,

чи у щоденнику про мрії

ведеш сторінку не одну,

плекаючи свої надії?

Чи на прогулянках щодня

знаходиш спокій і натхнення?

Чи в йозі й барвах полотна

малюєш світле сьогодення?

Чи котиш м’ячик по плечах,

щоб зняти втому всю і враз?

Чи тихо спиш у ніжних снах

під медитацію щораз?

Мені б лиш знати, як ти там,


чи ти усміхнена й щаслива.


Та навіть тиша поміж нас


вогню у серці не згасила.