Закопане життя

За що життя ставить на коліна?

Ковтає молодість, ховає мене.

Навіщо я вчуся любити,

Коли навколо одні автобуси та літаки?

Щоб час не куштував наші мрії,

поки біжимо крізь роки.

Чому відвертаюсь я свого дому?

Гниючи у полі успіху, стираючи минуле.

Залишайте, покидайте мене.

Я вже стою, адже зірки мене ріжуть ночами.

Думки заливають гарячою кровʼю,

І мозок відкачує горе до бою.

Ночами незвіра кличе у світ.

Серед всіх вікон-мій голос один.

Далі лиш гуркіт машин і дороги…

Заради вітру красного,

Заради життя закопаного.