Розділ 6
Я зачинила двері.
Руки тремтіли так, що ледве впоралася із замком.
Я щойно прожила ціле інше життя. Кров, собаки, побої, отруту, роки в клітці. І відмовилася від нього.
Не знаю, чи правильно. Може, треба було просто лягти під тих чоловіків і все. Може, було б легше.
Але я не змогла.
Не хочу більше, щоб хтось вирішував за мене. Навіть страх. Навіть та частина мене, яка вже майже зламалася.
Чужа жорстокість майже зробила мене такою самою. Майже.
Я могла стати заручницею. Могла стати вбивцею. Могла просто зникнути.
Але я виставила його за двері.
Це просто те, що я змогла зараз.
Чужі руки вже раз забрали в мене багато. Дім, спокій, кілька років життя, яких я навіть не прожила.
Але себе — ні.
Принаймні поки що ні.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!