Розділ 0

За вікном цідив дощ. Крізь вікна під спалахами блискавок розривалася пітьма, оголюючи в склі мій силует, що вигинався від вібрацій грому. Як завжди в цей час, сучо завивали собаки, а я стояла в цій багряній калюжі його крові.

Я відчула це тепло власною шкірою.

Паршиво від усвідомлення і приємно на дотик, коли вона просочується крізь пальці моїх босих ніг.

Як я до цього дійшла? Та все як у всіх: неправильний вибір, довірилася не тому... Чи життя так склалося? Ні. Не те. Все куди простіше.

— Просто... просто мене все заїбало!!! — Мої слова прозвучали в ту мить, коли повернувся струм, і кімнату накрило яскравим білим світлом.

Годинник, що так чітко відбивав кожен свій хід, прикував мій погляд.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.