Вибір, змінює все

Як він і обіцяв, після того, як я передала гроші за продану квартиру, ми, завершивши всі справи, переїхали в його сімейний дім, де він виріс. Там давно ніхто не проживав: свекруха та свекор в основному жили за кордоном і приїздили з візитом лише кілька разів на рік.

Сказати, що мене прийняли, огорнувши теплими обіймами, — нічого не сказати. Та ми все-таки повінчалися. Свекруха лише раз кинула, що таку, як я, ще можна перевиховати, а те, що я не можу мати дітей і навіщо він, такий хороший, обрав саме мене, носилося селом ще довго.

**Весна 2000 року.**

Зрештою все вляглося, і наступні декілька років ми прожили справжньою сім'єю. Я влаштувалася на ферму, він — учителем у місцевій школі.

Ідилія дійшла до моменту, коли він вислухав мою ідею про всиновлення та навіть пообіцяв подумати й порадитися з батьками.

Та всього через два місяці очікувань на порозі стояв не лише він, повернувшись зі школи, а й його колега. Як виявилося, вони вже давно знайшли спільну мову в кабінеті біології.

Вона була на шостому місяці.

Його позиція була проста як Божий день: вона — як сурогатна мати, я — як нянька.

Без розлучення, без вимог і щоби навіть не думала про щось більше. Все одно нічого мені не дістанеться, і вилечу я на ешафот проституції, бо лише там буде мені місце за порогом цієї сім'ї.

Це були слова свекрухи, яка, дізнавшись, без докорів прийняла його молодуху, якій віддала всю свою увагу. Мовляв, та, що може дати нащадка, куди корисніша, ніж я.

Ну да.

Тільки мій світ вкотре перевернувся.

Та хай так. Я була готова покинути цей дім, цю сім'ю, все це послати й зникнути. Забути.

А отримала ще один вибитий зуб, гематому і невидимий ланцюг, що не відпускав за межі порогу. Подвір'ям почали снувати два величезні вовкодави.

А слова про те, що я не можу осоромити поважну сім'ю, мали стати моєю єдиною метою в житті.

І я почала бачити світ тільки крізь запилені шибки.