Думки.

Думки бувають — мов вода,

Течуть невпинно, наче річка.

А часом крапля лиш спада —

І губиться думок доріжка.

​Кап... думка. Кап... іще одна.

І знову тиша наступає.

А та, найперша, вже пішла —

І слід за нею пропадає.

​Буває — налітає шквал,

Думки здіймаються стіною.

Одна за одною — мов вал,

І тягнуть третю за собою.

​І вже не знаєш, звідки вир,

Де все почалося кружляти.

Крізь тебе — радість, страх і мир,

А першої — вже не згадати.

​Думки бувають — кольорові:

Одні яскраві та ясні,

Одні спокійні й загадкові,

А інші — темні та сумні.

​Їх хочеш ти змішать в одне,

Щоб зрозуміти все відразу.

Та кожен колір враз мине —

І сірість вкриє барви разом.

Тоді сидиш. Навколо — тиша,

І пробуєш усе згадати:

Яка з думок була ясніша,

Яку не встигла записати?

​Та перша думка — де вона?

Що ти хотіла в ній сказати?

Лиш тиша. Крапля. Ще одна —

І знов думки почнуть стікати.