Серце...
Серце - це не місце для когось.
Не для безглуздого почуття якогось.
Це просто м'яз, це тканина.
Але у ньому задихається дитина.
Кров пульсує по колу.
А вона все чекає на душевну розмову.
У серце голкою вживляють смертельну отруту.
І гниє воно ледь перекачуючи кров закуту.
Чорною цвіллю покрилось воно.
У багнюці серце пливло.
Серце підірвалось на міні.
Захлинаючись у своїй піні.
Його випотрошили і на паштет.
Серцю не дає битися тугий корсет.
Його старий механізм заржавів.
Просто відпочити присів.
Бо, його уже затягали.
З серця шов зідрали.
По живому серце ріжуть канцелярським ножем.
Смерть - це серця тотем.
Уже залишилися від серця лиш пошарпані шматки.
Та навіть їх розіграють у картки.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.