Блукай уві сні

Ще вчора небо було голубим, а сьогодні воно жахливо пече та наче примарний дощ падає.

Дні не такі, як раніше.

Вони похмурі.

Немає їх яскравості, тільки-но пригнічення.

Уві сні бачу прекрасне блакитне небо, але не так часто бувають ці дні.

Або це вигадки моєї голови.

Я не маю відповіді, лишень спутані відчуття.

Марево голубе небо над головою, навіть підводячи очі не зможеш почати навіть його згадку.

Дні все похмуріші, коли стане ясніше?

Без обіцянок та пустих балачок? Залишається тільки-но сподіватися, тримати надію у своїх руках, не впускати її.

Уві сні бачу, як прекрасне блакитне небо стає кривавим і тоді починається мій не спокій.

Або це вигадки моєї голови.

Я не маю відповіді, лишень спутані відчуття.

Скільки ще буде продовжуватися блукання, коли повернеться те примарне блакитне небо.

Скільки часу пройшло відколи його бачили в останнє?

Ніхто не знає, ніхто не може сказати напевно.

Ніхто не пам'ятає, ніхто не пригадає.

А чи варта взагалі?

Уві сні я бачу своє упокоєння і омрієне блакитне небо, яке любо мене кохає.

Або це вигадки моєї голови.

Я не маю відповіді, лишень спутані відчуття.