Пташѝна не співуча

Лунав щоранку небесний спів.

Крильця розмахували, туги не було, був щасливий, радісний спів.

Пташѝна співала, показувалася, ділилася.

Та чомусь її зненавиділи.

Жорстокий світ її оточує.

Нікому вона зі співом своїм не потрібна.

Нікому не подобався її спів.

Упіймали пташѝну.

Доліталася вона.

Зламали їй крильця, зламали їй дзьоба. Більше ніхто не почує її співу, ніхто не побачить її.

Ооо бідна пташѝна, що у неволі, що не може більше співати своїх пісень.

Ніхто більше не почує її, ніхто не побачить її.

Хто настільки жорстокий із пташѝною?

Нащо ви із нею це робите?

Хто прийде на поміч?

Кому вона взагалі потрібна?

Ооо бідна пташѝна, що більш ніколи не заспіває, ніхто не почує її співу, ніхто не побачить її.

Сидить пташѝна у клітці, сумує, тужить.

За всіма, за всім.

Не знає вона, що зробила не те, щоб втратити можливість літати, можливість співати.

Ооо бідна пташѝна, що згорає на самоті.

Заспівай на останок, заспівай з останніх сил, щодужче.

Нехай на останок почують, що ніколи не почують, що ніколи не побачать.