Поет загинув у мовчанні

У затишнім куточку він писав, талант  його вогнем горів у грудях, словами що з'являлись від пера маленький геній створював світи.

Було не так багато літ, а серце в нього вже палало мріями, він написав свої перші рядки з блискучими очима хотів донести мрію мамі й тату, та доля була недругом хлопчині.

Звідкілясь тіні налетіли враз, його творчість схована в мовчанні, тугою й слізьми у серці розійшлась, слова почуті ехом розлетілись.

Та душа поета вогнем пеклась, його талант не міг знайти спокою, він шукав волю серед обмежень, своє життя провів в словеснім бою.

Але ніхто його не розумів, усі відверталися від  нього, а мрія маленького генія не терпіла спокою, пробивалась що є сил, та все дарма.

Поет загубився в країні тіней, його слова були заглушені злом, та серце його все одно билось, воно прагло кохання і свободи.Хоч вже зі зламаним крилом.

І ось настав пекельний день, коли талант був повністю скований, він загинув, вогонь його згас, усі спогади й мрії назавжди забуті, поховані разом з генієм.

Але його душа не покоїться досі, у вітрах вільно плете словесні таємниці, і хоча його тіло під землею спочиває, талант поета назавжди житиме в просторі вічності.