Роздуми

54020
Публікація: 30.08.2026
Вірш
Завершено

Наш час давно не ділиться на два.

Сократи вмерли, не лишивши спадку.

Й не від болячки хвора голова -

В думках нема ніякого порядку.

Злиденність точить на життя кинджал.

Зневіра давить каменем на плечі.

І хто б мені щось зараз не сказав -

Воно невчасним буде й не до речі.

Тривога б'ється сивими крильми.

Не зросять землю виплакані сльози.

Ми всі в цей світ приходимо людьми,

Чому ж в нелюдськість декого заносить?

Байдужий місяць дивиться з небес.

Холодні зорі розсікають Всесвіт.

Багато маю, та все ж є і ''без''.

Тату в душі - черленим давно зтерті.

Володар перстнів грається в закон.

Десь чорні маги створюють закляття.

А хтось узимку зодягнув хітон

Й біля чужого гріється багаття.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі