Дилема

людських емоцій неіснуюча проблема,

хіба життя - це не пуста дилема?

чи то сміх, чи то планета,

я знаю точно, краса життя залежить сьогодні й тут лише від тебе

вона ховається у кожній миті,

вона в сльозі доньки всіма покинутого тата,

вона в мені, в тобі, вона в меті.

сидить вона десь у підвалі.

вона в очах, у радості-печалі.

вона в моменті, у дідовому слівці, у сварці,

у спокої, що належить такому не самотньому рибалці,

у дитини недовивченій колядці, в утопічній казці.

вона красується повсюди і не тільки вранці.

та є емоцій неіснуюча проблема.

вона дере нас,

все глибше й глибше, все більше й більше,

аж доки ми живі. існують з нею й імпульси прекрасні.

вони живуть в поемі, в Гомера Ілліаді,

в необачно кинутому слові, в тоталітарно стилізованій промові.

бо ми і є емоцій неіснуюча проблема,

та чомусь вважаєм, що життя - пуста дилема