Бучацький ліцей

Ти обитель добра і тепла,

В твоїх стінах міцнішали крила,

Розгоралась юнацька іскра

І на бій піднімались вітрила

Ти був свідком мільйонів подій

Вечорами, що сповнені драми,

В кожній келії - з планів і мрій,

Ми зростали, далеко від мами

В сірі будні проходив урок -

Ти ділився своїми знаннями,

А на свято, у сяйві свічок,

Ми стояли шеренгою в храмі

Після тебе пороги високі

Нам здавалися вже не страшними,

І від всесвіту рани глибокі

Стали досить таки незначними

Тебе кличуть в народі - ліцей

Це формально... а правда у тому,

Що для сотень відважних людей

Ти став рідним, а може і домом