Лиш затиснуте світло летить крізь транзит

На залізобетонних уламках століть,

Де вітри пережовують вицвілий дим,

Є хвилина, коли все довкола мовчить,

Й залишається тихим і тільки твоїм.

А не тим, що навіє нажаханий крик,

Що невпинно палає у галасі слів, —

Тим, що в серці збудив полум’яний сірник,

Коли обрій розвалюватись захотів.

Там нема карбування на полисках плит,

Там немає промов, прапорів і гербів.

Лиш затиснуте світло летить крізь транзит,

Який тягнеться в темряві серед віків.

Залишається тільки єдиний політ —

Як руйнуються стіни й згасають вогні,

Ти береш цей нужденний і вицвілий світ

І тримаєш його на своєму хребті.

19 вересня 2026 р.